Моя зовиця спершу здалася мені дуже милою дівчиною, проте потім вона показала себе справжньою гадюкою. Справа в тому, що вона має жахливий характер. Вже кілька років зовиця просила в мене то одяг, то взуття, то сумочки, то ще що… Спочатку я все терпіла, потім її нахабство перейшло всі межі.

Зовиця вже не просто просить, а вимагає від мене допомоги. Уявляєте, одного разу я купила собі туфлі мрії, поставила в шафку, щоб надіти їх з особливого приводу. Туфлі побачив мій чоловік, проговорився у мами, та сказала доньці, і ось, дзвонить мені зовиця з проханням позичити їй туфлі.

Знаєте, спочатку я не розуміла, куди вона все діває, а потім виявилося, наша розумниця обмінюється деякими речами з друзями. Так, ми всі цьому здивувалися,

але трапилося диво, зовиця вийшла заміж, причому за дуже непоганого хлопця. Вона ще до весілля сказала, мовляв, нарешті, позбавиться цих лахів і зможе дозволити собі нормальний одяг.

І навіщо вона «ці лахи» взагалі клянчила? Загалом їх шлюб тривав не довго, адже наречений зовиці відчув себе лише джерелом доходу, але ніяк не коханим чоловіком. Мені було б шкода, якби не було так байдуже, адже зовиця сама домоглася такого ставлення до себе. Тепер вона знову вдягає лахи.

Джерело