Нашому синові 20 років. Він вчиться на другому курсі університету, вчиться на платному. Навчання недешеве. Нещодавно син заявив, що збирається одружитися. Привів до нас свою наречену.

Виявилося, що вона вже в положенні. Їй було всього 18. Ось прийшли вони з сином порадитися що їм робити далі. Звісно, без сварки з сином не обійшлося. Ми не планували так скоро ставати бабусею та дідусем. Але вибору не було.

Чи не виставляти ж на вулицю дітей. Та й добре, що син взяв на себе відповідальність і не злився. Значить правильно виховали. Але, загалом, вона нам цілком сподобалася – скромна, спокійна.

Вирішили влаштувати, щось типу сватання, щоб зустрітися з батьками нареченої і обговорити подальші дії. Прийшли в призначений час в гості. Нас цілком пристойно зустріли. Ми посиділи, обговорили подальші дії. Вирішили, що влаштуємо скромне весілля. Будемо все робити навпіл і за традиціями.

Ми молодим обручки купили і половину за ресторан оплатили. Через тиждень вже і свято намічалося. Тут якось син приходить додому засмучений. Каже, що батьки дівчини вирішили, що все дуже дорого і такі суми вони не потягнуть.

Я навіть не знала як відреагувати. Подзвонила майбутнім родичам. Вони почали розповідати, що не очікували таких великих витрат. Запропонували нам сплатити за все самим, а потім вони повернуть борг.

Якщо вони зараз так себе повели те, що далі буде? Вони навіть доньці плаття не купили. Сидимо з чоловіком, думаємо що нам робити далі.