Кондукторка підійшла до підозріло сумного хлопця. — Молодий чоловік, ти чого? – запитала вона. — Ви мені? – здивовано запитав хлопець. — Так. Ти стоїш, темніше хмари. Я і вирішила дізнатися, що з тобою. — Справді? Я так виглядаю з боку? – відповів він на автоматі. — У тебе немає грошей на квиток?

Нічого, я дозволяю тобі так їхати,- кондукторка посміхнулася. — З чого це? – хлопець раптом усвідомив, що знаходиться в транспорті, — мені не потрібен безкоштовний квиток. Гроші у мене є. Він витягнув з кишені монети і віддав їй. — Ось, тримай квиток, — кондукторка простягнула квиток,- і посміхнися.

Життя у нас одне, бувають і хороші, і погані дні. Навіть якщо сьогодні поганий день, завтра буде хороший, — промовила вона з турботою. — Я не думаю, що коли-небудь у мене буде все добре, — відповів він з розчаруванням. — У тебе, напевно, був іспит, і ти його провалив.

— Якщо б, — відповів хлопець. — Невже дівчина кинула? Хлопець подивився на неї похмурим поглядом. — Так, все зрозуміло – зраділа кондукторка, яка вгадала, — але не засмучуйся, голубчику. Таке часто зустрічається в молодості. Може так, така твоя доля. Втратив її, знайдеш іншу. Хлопець ніяк не відреагував на її слова, просто задивився на неї з якоюсь злістю. — А хочеш, я розповім тобі твою долю?

— Ніколи б не подумав, що кондукторка за сумісництвом і ворожкою працює,- пожартував хлопець. — Я не працюю, просто у мене виходить, а грошей з тебе не візьму. Хлопець не хотів зізнаватися, що йому дуже цікаво. Але це було видно по його обличчю. -Це буде твоїм білетом до адреси долі, — сказала вона, дістала ручку і прямо на квитку написала адресу,- приходь рівно о 6. А зараз, твоя зупинка, виходь.

Хлопець здивовано подивився навколо, адже вона вгадала його зупинку, і вийшов. Він весь день думав, піти чи ні, але ввечері рівно о 6 стояв перед дверима.

Він невпевнено подзвонив у двері. Відкрила молода дівчина. — Ви той хлопець, про якого казала бабуся? — Напевно, хлопець темніше хмари. — Так, правильно, проходьте. Бабуся затримується, але сказала налити тобі чаю, поки будеш чекати. Дівчина пішла на кухню, пахло свіжими пиріжками. Вона закричала звідти.

— Одягни тапочки і йди сюди. Я тобі налила чай. — Не хочу. — Зато я хочу спробувати свої пиріжки, ти ж не будеш дивитися? Хлопець відчув якусь атмосферу, в якій йому було так комфортно. Через годину повернулася бабуся, а молоді базікають на кухні і хихикають. — Ну що, тобі вже добре?

— Та начебто, приступимо? — Та ні, у тебе все буде добре, все ясно, — сказала вона з посмішкою. Хлопець зрозумів, про що вона і почервонів. — Онучкр, а пиріжки-то смачні, — сказала бабуся. — Так, я теж оцінив, тверда п’ятірка. — Вся в бабусю, — додала онука.

Джерело