Руслан заявив матері, що одружується. — Ти сам ще дитина. Руслан був упевнений в собі. — Руслан, але навіщо так скоро одружуватися? — Олена чекає, мама. Ларису переповнювали суперечливі емоції, хоча вона ще навіть не познайомилася з нареченою сина. — Лена, хто вона і звідки?

— Олена з цього району, — визнав син, — вона чудова, мама, я її люблю. Олена увійшла в квартиру з побоюванням. Батько Руслана Олег дивився на передбачувану невістку з байдужістю. Він пішов у своїх справах. Чи буде весілля? У цьому немає необхідності, — відповіла Олена. — Хороше. Де ви будете жити? Руслан здивовано запитав у мами: «Де? Тут, звичайно». Олена увійшла на кухню в коротких шортах.

Олег снідав. Несвідомо він весь час поглядав на невістку. Одного разу по телефону Лариса почула, як невістка сказала: «На кухні їдять тільки покоївки». Вона відчувала сильну неприязнь до Олени. Ночами Олег все частіше ігнорував Ларису. У жінки було відчуття, що вона — прислуга у власному будинку.

Народилася дівчинка. І Лариса тут же відпустила невістці всі її проступки. Дівчинка сильно кричала: — Олена, ти що, не чуєш? — Нехай дівчинка звикає до свого розпорядку. Лена каже своїй приятельці: — Мені соромно за чужу дочку через те, якою матір’ю вона стала.

— Лариса, ця дитина зовсім не дає мені спати, — каже Ларисі її чоловік. Вона прокидається ночами, щоб відвідати онука. Олена занадто зайнята собою, щоб доnомагати з домашніми обов’язками. — Я повин на займатися спортом. Увечері невістка йшла одна, і на наступний вечір те ж саме. Вечорами Руслан відпочиває вдома.

— Руслан, поговори з Оленою. — Що я можу зробити, якщо вона мене не слухає? Лариса потайки зробила тест. Онук-чужа людина. Вона нікому нічого не сказала: «Я не віддам їй онука». Лариса сіла на диван і заснула. Її розбудили голоси. Ну, чекай, Олег! Лариса помітила в передпокої чоловіка і невістку.