До села потрібно було добиратися години чотири. Автобус вирушав рівно о восьмій ранку. Але вже в сім Лариса була на зупинці. Сьогодні вона прокинулася рано, заздалегідь підготувалася, купила мамині улюблені квіти. Мати завжди обожнювала хризантеми, ці квіти її надзвичайно радували.

Вона кожне восьме жовтня збиралася до мами, щоб привітати з днем наро дження. Правда, останнім часом Ларису здоров’я стало підводити. В дощову погоду дуже боліли суглоби. Син весь ранок умовляв залишитися вдома. Але Лариса все одно зібралася, традицію вона не порушувала ніколи.

На щастя, погода в цей день видалася гарною. На небі не було жодної хмаринки. Сонечко яскраво світило. Лариса натягнула капелюх на очі, щоб воно не засліплювало. В автобусі її зустрів гул знайомих голосів. Всі привітно посміхалися. За пару годин вона дізналася всі останні новини з села.

Про її життя односельці теж цікавилися. Всю свою молодість Лариса прожила в селі, вийшла заміж там же. Але потім, коли вже діти з’явилися, Юра забрав сім’ю в місто. Йому відразу запропонували хорошу роботу.

Лариса і не помітила, як швидко пролетів час. До матері доводилося добиратися пішки, поки вона забралася на горбок, дихання зірвала. На галявині стояла могила з білим каменем. -Ось, приїхала я. Вже думала, що запізнюся. Давно не бачилися, матуся. Вона сіла на травичку, ніжно погладила холодний камінь, поклала на нього букет квітів, стала розповідати про останні новини.