Маша, молодша сестра Ігоря, вже місяць жила з братом та його дружиною. Вона приїхала вступати до театрального та цілі три тижні з шостої ранку починала готуватися до іспитів. Бубнила вірші, співала пісні. Аня, якій на роботу об одинадцятій, прокидалася о шостій ранку разом з абітурієнткою.

Вона була дуже незадоволена тим, що не могла виспатися у власній квартирі. Тому мріяла про той день, коли Маша нарешті вступить та з’їде у орендовану квартиру (так обіцяли і Ігор, і його батьки). Маша успішно склала іспити, але переїжджати, незважаючи на все, не збиралася.

Аня вирішила взяти питання про переселення золовки у свої руки. — Ігоре, я обрала кілька варіантів. Нормальна ціна і недалеко від нас, будь-який потягне. Завтра можна поїхати дивитися, — Аня сунула планшет у руки чоловіка.

— А куди нам поспішати? – ліниво відповів Ігор. — Твоя сестра перебиратися збирається чи не збирається? — уточнила Аня. — Звісно. Але за місяць, — сказав чоловік. — Що? Ти ж обіцяв! — стрепенулась Аня. — Непередбачені обставини. Батьки мають проблеми з фінансами. Ну поживе у нас тимчасово, нічого страшного не станеться, — пояснив їй чоловік.

Аня знала про приказку: «Немає нічого постійнішого за тимчасове», тому твердо вирішила переселити золовку. – Я готова сама сплатити і заставу, і оренду на місяць. А твої батьки потім віддадуть. Або навіть можуть не повертати, сказала вона. — Розумієш…

— Що розумієш?! Фінансові проблеми твоїх батьків будуть усі чотири роки її навчання? Або з самого початку вони і не думали винаймати для неї квартиру? А ти з батьками мене ввів мене в оману? Понадіялися, що я її не вижену?! – Аню понесло. — Добре-добре.

Не кип’ятись. Я поговорю з мамою, – заспокоїв її чоловік. Через тиждень Маша перебралася жити в гуртожиток. Свекруха занесла телефон Ані до «чорного списку» і не хоче нічого чути про невістку.