Люба прийшла цього ранку на осінній ринок за баклажанами та перцями. Але коли з тобою маленька дитина, ясна річ, без фруктів додому з ринку не повернешся. Тим більше що в урожайний сезон на прилавку чого тільки не було: і персики, і сливи, і виноград різних кольорів, і яблука різних сортів, і груші, навіть кавуни були, і жовті дині.

Але Маша чомусь показала рукою на звичайні непоказні яблука. Люба відпустила Машину руку і стала набирати фрукти в пакет, вибираючи найкрасивіші. Набрала, і відразу взялася шукати очима те, навіщо прийшла.

Спочатку вона довго і прискіпливо розглядала баклажани. Потім набрала повний пакет, і почала вибирати перці. Через хвилин п’ять Люба, нарешті, простягла продавчині три пакети. Піддавшись на переконливу промову продавця, вона купила й помідори. Коли задоволена Люба поклала пакети у велику сумку, вона раптом виявила, що Маші поруч із нею немає.

Мати розгублено закрутила головою. Вона ж щойно поруч стояла. Люба кинула сумку з покупками до ніг продавщиці і помчала на пошуки своєї доньки. Вона вже металася між прилавків, що примикали один до одного,

заглядаючи в усі щілини, куди тільки можна було заглянути. — Жінка, це випадково не ваша Маша? — закричав раптом чоловік у капелюсі, і тут же витяг з-під свого прилавка дівчинку, що упиралася. — Мамочко, будь ласка, не кричи на дядька, — спокійно сказала Маша, витираючи своє спітніле обличчя брудними ручками. -Скільки разів я тобі казала — не відходь від мами! Навіщо ти в цей бруд полізла? — Мамо, там не бруд, — замотала головою дівчинка.

Там капуста. — І навіщо тобі ця капуста? — Мамо, ти що? — Здивування Маші не було межі. Чи ти забула? Подивися сама – у цього дядька дуже багато капусти. І значить, в ній можна знайти другу дитину. Ну, ви ж із татом самі мені сказали, що час уже починати його в капусті шукати… За кілька секунд ринок накрила хвиля гомеричного сміху.

Джерело