Люба і Мирослав були такою парою, на яких дивишся збоку і заздриш. На вигляд їм було за сорок. Мирослав мав золоті руки, нещодавно вони переїхали в новобудову і він все там зробив сам.

А нещодавно всіх сусідів ошелешила новина – Люба з Мирославом розлучаються. Не дарма ж кажуть, що чужа сім’я – темний ліс, за дверима не видно.

Тоді як всі навколо вважали їх ідеальною сім’єю, в їхній родині було далеко не все гладко. І у Люби, і у Мирослава це був другий шлюб. Жінка була вдовою. Багато років вона жила сама, поки одного разу не зустріла Мирослава. У них відразу спалахнули почуття і Люба тоді ще не знала, що Мирослав одружений.

Спочатку хотіла розірвати ці відносини, та чоловік був дуже наполегливим. Заміж Люба не збиралася виходити, тому продовжувалися їхні періодичні зустрічі.

Але одного разу Мирослав прийшов з валізою і слізно сказав, що більше не може жити з дружиною під одним дахом і попросився до Люби. Жінка ще тоді жила на старій квартирі. Такого повороту вона не очікувала, бо ніколи не планувала забирати чоловіка з сім’ї.

На той час Люба якраз купила в квартиру в новобудові і планувала робити там ремонт. Мирослав дуже просив не виганяти його, казав, що йому нікуди йти, хіба що на вокзал. Клявся у вічному коханні і обіцяв зробити весь ремонт власноручно.

Після довгих сумнівів, Люба погодилася прийняти у себе практично ще чужого чоловіка. Ненадовго… Та невдовзі з Мирославом вони вже переїхали на нову квартиру.

Мирослав розлучився з дружиною і розписався з Любою. Люба дуже раділа майстерності Мирослава, тому із вдячності на перших порах, без будь-якого жалю, виділяла гроші з сімейного бюджету на подарунки його дітям: шубку для дочки, дорогий комп’ютер чи телефон для сина. Вона працювала в торговій фірмі і отримувала більше ніж Володимир, тому і в плані речей могла більше дозволити собі.

Мирослав без зайвих докорів сумління приймав усі подарунки від Люби. Зрозуміла жінка, що щось не так, лише після того, як він почав просити прописати його в новій квартирі.

Люба і сама не знає чому, але її щось зупиняло. А чоловік, навпаки, все завзятіше вимагав прописки. Одного разу Мирослав закрив Любу в ванній на дві години і вимкнув світло. Вона благала відкрити, а він підходив і стукав кулаками двері, всіляко обзиваючи її.

На наступний ранок жінка змінила замки в квартирі і терміново подала на розлучення. Мирослав пробував відсудити у неї частину квартири, в нього це не вийшло, зате вийшло забрати машину і гараж першого чоловіка Люби. Виходить, прийшов Мирослав до неї з однією валізою, а пішов – далеко не з пустими руками.

Сам Мирослав невдовзі повернувся в свою першу сім’ю.

Люба щаслива, що назавжди позбулася цього чоловіка із свого життя. Він, за її рахунок, хотів і жити, і допомагати своїм дітям від першого шлюбу. Буває і таке…