— Фу, я не одягну ці недоноски. Вона реально привезла це, подумавши, що ми будемо раді? — Ти подивися на ці штани, а черевики, жа х як страш ні. І в цілому, всі речі якісь немодні. Я не думала, що у неї такий nоганий смак. Я стояла за дверима і своїми вухами це слухала.

Нещодавно мама почала під час кожної нашого розмови відзначати, що тітку Машу звільнили з роботи, а у неї дві дочки. І було б непогано, якщо б я зібрала непотрібні мені речі і відвезла їм, у мене ж їх багато, як вважає мама. Я довго не знаходила вільного часу, але як тільки знайшла, приділила цьому 5 годин і зібрала цілих три великих пакета того, що мама відзначала: сумки, взуття, одяг.

Мені не було шкода, просто треба було їхати до них більше двох годин і стільки ж назад. Якщо б я знала, що так буде. — Вероніка, я не думала, що ти носиш такі речі. Ні, звісно, вони нормальні, але, наприклад, зараз ти у відносно дороrому одязі, а нам принесла якийсь звичайний.

А я, дурна, думала, не розповідати тітці про розмову її дочок. Не хотіла її засмутити, а вона… — Знаете, я годинами вибирала речі, які були б у нормальному стані і акуратні. Все заново прала, потім принесла. Що з ними не так? — Ну хотілося б чого-то дорожче. А ці речі старі і непривабливі. Після цих слів я була в сказі, але не стала скан далити. Пішла в кімнату, зібрала речі і пішла. Не сказала ні слова. Я стільки часу витратила, два моїх вихідних, їхала сто кілометрів, а вони виявилися невдячними.

— Ніка, — подзвонила мама,- що трапилося? Ти була в тітки вже? Я нічого не зрозуміла. Навіщо привезла речі, потім забрала. Вони ж потребують, я говорила. Так потребують, що навіть дивитися не стали на речі, які я куnувала для себе. Я розповіла мамі почуте і про слова тітки. Мама була просто в жа ху. Добре, що вона у мене все розуміє. Я була на шляху додому і раптом згадала, що у мене є знайома, яка теж потребує доnомоги.

Вона виховувала доньку одна, і наша спільна знайома недавно розповідала, що в неї фі нансові труднощі. Я вирішила всі речі відвезти їм. — Вероніка, спасибі тобі велике. Яка краса! — говорила вона розглядаючи чергову кофту. — Мама, ти сюди поглянь, — дівчинка знайшла в пакетах сумку.

— Дякую за подарунки, — додала знайома. — Да нічого особливого. Сподіваюся зможете вибрати що-небудь з цього, — сказала я. — Ти жартуєш? Всі речі дуже гарні та як нові. Я так зра діла. Ось таким людям хочеться доnомогти.

Джерело