До того, як я познайомився з Машею, я мав багато жінок. Але вона стала моєю першою справжньою любов’ю. Маша відрізнялася якоюсь внутрішньою чистотою, від неї начебто виходило сяйво. Так мені тоді здавалося.

Перша спроба познайомитися з дівчиною моєї мрії виявилася невдалою. Я як побачив її на вулиці, так одразу й вирішив брати бика за роги. До цього такий спосіб спрацьовував на “ура”. А тут ні. Сказала, що не знайомиться на вулиці.

Гаразд, у мене навіть якийсь азарт розігрався. Я вирішив піти за нею слідом, щоб вона не помітила. Коли вона зайшла в арт-салон, я забіг за квітами до найближчої крамниці, схопив букет троянд і став чекати у фойє того самого салону. Чекати довелося довго. Там проходила якась виставка, тож свою незнайомку я побачив лише за годину.

Дивно, але вона мене впізнала. Виходить, я був їй цікавий. Я вручив букет і представився. Вона посміхалася, і здавалася вже більш прихильною. Телефон проте не дала. Але обіцяла сходити зі мною у кіно, призначила час та місце зустрічі. Так розпочався наш роман.

Все було як у казці, так не схоже на мої колишні стосунки. Я швидко зрозумів, що Маша – саме та людина, з якою я хотів би пов’язати своє життя, створити сім’ю, завести дітей, і як це банально не звучить, постаріти разом.

Я познайомив Машу зі своїми батьками, чого не пропонував своїм попереднім пасіям. Мій батько був у захваті від моєї нареченої, а ось на обличчі мами я помітив певний сумнів.

Я думаю, будь-якій матері важко прийняти той факт, що її син одружується, особливо якщо він єдиний. Будь-яка дівчина, навіть сама чудова, в очах матері здаватиметься негідною. Просто матері важко відпустити мене.

Коли ми з мамою залишилися наодинці, я запитав:

– Ну, як вона тобі?

– Симпатична, але якась ненадійна чи що…

Ця розмова не виходила у мене з голови довгий час. Справа йшла до весілля, про що ми офіційно оголосили друзям та родичам, а я все думав, чому мама так сказала.

Нарешті я вирішив зробити майбутній дружині невелике випробування. Може, звісно, ​​це було підло з мого боку. Приводу для ревнощів вона мені ніколи не давала, а я все рано не міг довіряти їй на всі 100%. Ех, краще б мама тоді взагалі промовчала!

Я завів новий аккаунт у популярній соцмережі і написав Марії:

– Привіт!

– Доброго дня, чим зобов’язана? Ми знайомі?

– Поки що не знайомі, але цілком могли б.

– Мені це не цікаво.

– Від чого ж? Ви ж мене зовсім не знаєте. А раптом я цікавий співрозмовник і до того ж гарний собою?

– Я незабаром вихожу заміж.

– А до чого тут це? Я ж Вас не в РАЦС кличу. Просто Ви мені дуже подобається, Маша…

Так ми переписувалися близько двох тижнів. І моя Маша розповідала своєму інтернет-співрозмовнику такі потаємні речі, які не розповідала мені.

Це було прикро. Вона й сама якось змінилася. Стала задумливішою, часто посміхалася, думаючи про щось своє.

Під маскою її нового віртуального знайомого я запросив Марію до ресторану. Я був практично на 100% впевнений, що вона не погодиться, але виявився неправим. Вона погодилася. Сказала, що приїде сама, зі зрозумілих нам обох причин.

У той же час я купив квитки в кіно і показав Марії. Вона любила ходити до кінотеатрів, особливо на прем’єри. Але в призначений день моя кохана сказала, що хвора і дуже шкодувала, що не зможе скласти мені компанію. Очікувано.

Я забронював столик, заздалегідь приїхав, сів спиною до дверей почав чекати. Вона навіть не спізнилася, хоча мене змушувала чекати майже завжди. А тут намалювалася вчасно.

Хостес провів її до нашого столика, відсунув стілець, і тут вона побачила мене.

Пішла німа сцена, якій позаздрили б багато професійних акторів. Потім мене обізвали «мерзотою», і кохання всього мого життя ходою пантери пішла до виходу. А я замовив собі міцний напій, гарячих закусок і чудово відзначив наш з нею розрив.

Більше ми не бачились. Речі, що були в моїй квартирі, вона забрала за моєї відсутності. Так навіть краще. І я не про що не шкодую. Якщо жінка напередодні весілля дозволяє собі флірт із іншим чоловіком, приймає запрошення повечеряти у ресторані, то що буде потім?

КІНЕЦЬ.