Ми із чоловіком живемо в іншому місті. Виїжджали на якийсь час, а потім зрозуміли, що тут нам подобається набагато більше, ніж у рідному місті.

Квартиру в тому вирішили не продавати, здали її, почали накопичувати на іпотеку. Ось уже три роки живемо у своїй квартирі, їхати не плануємо.

Квартира у рідному місті стоїть про всяк випадок. Раптом наш син вирішить потім переїхати чи не вирішить, але ми зможемо квартиру там продати і дати йому грошей на іншу. Загалом варіантів багато.

Іпотеку за нову квартиру ми виплатили, ту квартиру здавали вже так, щоби не пустувала і не треба було за неї платити комуналку.

Тут на мене і впала зі своїми проханнями моя мама. Точніше навіть не з проханнями, а з благаннями. Вона благала, щоб я вмовила чоловіка пустити в його квартиру мою сестру, яка пішла від чоловіка і тепер їй нема де жити.

Я не хотіла в це вплутуватися, бо сестра в мене безвідповідальна. Назбирає боргів по комуналці, а я потім як чоловікові в очі маю дивитися?

Але мама мене запевнила, що особисто стежитиме, щоб жодних боргів не було. На питання, чому мама не хоче взяти сестру жити до себе, вона зітхнувши відповіла, що сестра сама з нею жити не хоче, та й їй буде важко в одній квартирі з маленькою дитиною.

Я була проти, але мама все просила і просила, в результаті я з чоловіком таки переговорила. Він сказав мені вирішувати самій, бо це мої родичі.

Після роздумів я вирішила таки піти мамі назустріч. Ми дали мешканцям три місяці, а потім у квартиру вселилася сестра. Хоча зараз я вже маю сумнів, що вона туди вселялася.

Комуналка платилася акуратно, мама мені щомісяця надсилала квитанції, я й розслабилася.

Року півтора все було спокійно, а потім чоловікові зателефонувала сусідка та попросила якось вплинути на своїх квартирантів, які там влаштовують дискотеки.

Нас здивувало, що сестра з маленькою дитиною на руках раптом вирішила піти у відрив. Сусідка пояснила, що там живуть якісь два молоді хлопці, які й влаштовують ці вечірки.

Я взагалі перестала щось розуміти. Тому вирішила взяти відгули та з’їздити подивитися, що там відбувається. Двері мені відчинив справді якийсь незнайомий хлопець, який заявив, що квартиру винаймає, навіть показав договір.

Я була в сказі. Поїхала до мами, де виявила і її, і сестру. Влаштувала їм скандал, а мама стала обурюватися, що я на неї кричу.

– А яка тобі різниця? Вважай і надалі, що там сестра живе! Ви ж грошей не потребуєте, а їй дитину піднімати треба, – вирішила мама.

Я сказала, що квартира має бути вільна за тиждень, інакше я звернуся до поліції і нехай там розбираються, адже податки сестра чи мама з оренди не платять. Ось їх і помурижать.

Сестра сипала прокльонами, мама намагалася розжалити мене сльозами, мовляв, без цих грошей їм стане погано, а я просто пішла, хоч мені було, що їм сказати.

Ми теж гроші лопатою не гребемо, могли б так само здавати цю квартиру і отримувати з неї прибуток. Я пішла назустріч рідні, а мене обдурили. Нехай тепер не думають, що я ще хоч раз їм чимось допоможу. Ще й перед чоловіком соромно за них.

КІНЕЦЬ.