Марія та Оксана були нерозлучними подругами з дитячого садка, часто одягалися однаково та ділилися одягом. Вони продовжували дружити в школі і в дорослому житті, де в одному місті зробили різні кар’єри – Маша стала лікарем, а Оксана – вчителькою.

Обидві знайшли кохання приблизно в один і той же час: Маша – у простому сільському хлопці Колі, а Оксана – у міському хлопці.

Оксана дуже швидко вийшла заміж і невдовзі народила дочку, але свекри так і не прийняли її. За трагічним збігом обставин Оксана та її чоловік загинули в автокатастрофі, залишивши однорічну дочку сиротою.

Маша, сильно прив’язавшись до дитини, вирішила удочерити її, але зіткнулася з перешкодами, оскільки була самотньою жінкою.

Коля відмовився допомогти їй, не бажаючи одружуватися тільки заради того, аби удочерити дитину. Розгублена, Маша відвідала поминки з приводу сорока днів Оксани, де зустріла їхнього старого знайомого Петра.

Після того, як вона розповіла йому свою історію, Петро несподівано запропонував їй вийти заміж, щоб удочерити дитину.

Вони швидко одружилися, і Петро з радістю прийняв у свій дім і Машу, і дівчинку. Згодом їхні стосунки переросли із шлюбу з розрахунку на справжнє кохання.

Вони стали справжньою родиною та з роками поповнили її ще двома дітьми. Минуло понад 20 років.

Сім’я зростала Інна, прийомна дочка, почала сприймати їх як своїх справжніх батьків. Тепер, коли Маша і Петро вже мають онуків, історія цієї сім’ї триває, ставши свідченням несподіваних поворотів у житті, сили любові і відданості.