-Що у вас у холодильнику є? – сердито запитала Віра Павлівна. -Бабусю, у нас все є. Мама все для мене купила. Ось сосиски, яблучко, – почав відповідати маленький Альоша.

Різкі візити без попередження – звичайна ситуація для Тані. Її мати Віра Павлівна суворо контролювала доньку на кожному кроці. Справа в тому, що Таня завагітніла у 17 років, народила Альошу. А батько дитини зник.

З того часу Віра Павлівна стежила за життям доньки ретельно. Їй не можна було гуляти, спілкуватися з подругами-нагулялася. Але й у житті Віри Павлівни відбулися деякі зміни.

З’явився Алік. Тихий і спокійний дядечко, у якого нещодавно померла мати. Так Віра Павлівна переїхала жити до нього на інший бік міста. Але це не заважало їй майже щодня приїжджати до дочки, тим більше в неї були ключі.

Коли Альоша пішов у садок, Таня влаштувалась працювати на пошту. Зарплата була невелика, але в день зарплати Віра Павлівна обов’язково приїжджала до дочки, щоб перевірити, що вона купила з їжі. Нещодавно, Таня познайомилася з парубком Антоном по інтернету.

Вони почали листуватися, і він запропонував Тані зустрітися. Але вона не могла залишити вдома Альошу, тож Антон прийшов до неї.

Купив дитині багато солодощів та їжі до будинку. Антон був добрим хлопцем, старанно працював, і Таня йому дуже подобалася. Його зовсім не бентежив факт того, що вона в такому юному віці вже стала мамою.

Але казати Вірі Павлівні про Антона Таня боялася. Якось Алик з Вірою Павлівною поїхали загороду.

Тут Таня запросила Антона до неї з ночівлею. Але Віра Павлівна все передбачила і вранці одразу побігла до квартири Тані. -Це що таке!

Я ж знала, знала, що когось приведеш! Тобі цієї дитини мало? А ти чого розлігся? Провалюй давай, нічого нам ще одну людину даремно годувати, — почала Віра Павлівна.

Після цього випадку Антон зник із життя Тані.

-Я ж так собі чоловіка ніколи не знайду, — ридаючи видавила Таня. -А Він тобі і не потрібний. Краще про дитину свою думай.

На черговий контрольний виїзд у квартиру Тані приїхав Алік. Віра Павлівна як завжди почала кричати біля холодильника, і тут мовчазний Алик видав: -Віра, припини.

Любо віддай Тані ключі від її квартири, або віддай мені ключі від моєї. Ніхто не чекав такого сміливого ходу від тихого дядечка.

Віра Павлівна слухняно віддала ключі Тані та вийшла з квартири.

-Але як у вас це вийшло? – здивовано спитала Таня.

-У мене мати така була, я тебе чудово розумію. Вона мені жити не давала. Я все придивлявся цей час до Віри і зрозумів, що вона переходить усі межі.

Після цього візити Віри Павлівни стали рідшими, та й сама вона стала м’якшою.

КІНЕЦЬ.