Мати залишила нас коли мені було п’ять років. Я була наймолодшою у сім’ї. У мене було ще три старших сестри. Найстарішій – Олені тоді виповнилось тринадцять років. Мама не хотіла нас доглядати, вона хотіла пожити для себе. Їй набридло постійно прибирати, готувати їжу і думати тільки про нас. Їй було важко доглядати за чотирма дітьми.

Батько багато часу проводив на роботі, щоб забезпечити нас. Він не міг матері допомагати вдома і це була основна причина того, що вона пішла.

Однієї суботи мати спакувала речі і поїхала. Тато сидів на дивані блідий, а ми старались його втішити.

На наступний день батько узяв усі домашні обов’язки на себе. Він увесь день працював, а вночі куховарив і прибирав. Йому було важко, він постійно ходив втомленим. Ми старались йому допомагати чим могли.

Минули роки і ми виросли. Зараз ми допомагаємо батькові. У нього проблеми зі здоров’ям і він не може працювати, тому ми забезпечуємо його грошима. З сестрами ми домовились скільки грошей ми будемо давати батькові.

А декілька тижнів тому повернулась наша мати. Вона виглядала старою та стомленою. Вона прийшла до нас і просила пробачення. Вона дізналась, що ми даємо гроші батькові і захотіла, щоб ми теж їй допомагали.

Але ми відмовили їй, сказали, що гроші давати не будемо, а можемо оформити її в будинок для літніх людей. Мати не захотіла жити там і пішла. Вона дуже образилась на нас, бо сподівалась, що ми будемо давати їй гроші.

Це її вибір. Я думаю, що будинок для літніх людей був щедрою пропозицією, адже колись мати нас покинула і тому ми не винні їй нічого.

КІНЕЦЬ.