Подруга вкрала ім’я моєї дочки. Я маю подругу, яку я вважаю сестрою. Точніше, я вважала раніше. Вона одна в сім’ї, я теж не маю братів і сестер. Тому ми так потоваришували. Всім ділилися, підтримували одна одну. Вона знала, що я не люблю свого імені. Мене назвали на честь бабусі — Любою. Я казала подрузі, що мені дуже подобається ім’я Кіра, і якщо буде донька, то назву її саме цим ім’ям.

Заміж із подругою вийшли в одному році. Вона влітку, а я восени. Подруга народила доньку на два місяці раніше та назвала її Кірою. Я тим часом вже чекала на дитину і подруга знала, що в мене теж буде дівчинка. Я була шокована, дізнавшись, як подруга назвала свою дочку.

Мені не можна було нервувати, але я цілий день проплакала від образи. Подруга дзвонила, перепрошувала, сказала, що не думала, що для мене це так важливо. Навіть запросила бути хресною доньки. Я відмовилася. Вона спочатку образилася, а потім сама зателефонувала, як ні в чому не бувало, щоб привітати мене з народженням дочки.

Мене здивувало, що отримавши від мене відмову, вона натякнула, що не проти стати хрещеною мамою для моєї доньки.
Свою доньку я також назвала Кірою. Я так довго про це мріяла, що не почала змінювати свої плани через подругу. Хоча мене чоловік і відмовляв, сказав, що багато імен, можна вибрати інше. Йому було дивно, що через таку дрібницю ми посварилися з подругою.

Але чому саме я мала вибрати інше, якщо я перша так вирішила! Вона чудово про це знала. Хоча б сказала, що теж таким  іменем назве і свою дочку. Можливо, ми б це обговорили і все було б інакше. Бо просто поставила перед фактом. Ще й натякнула, що одна Кіра вже є, може, я назву свою дочку по-іншому. Це мене розлютило ще більше.

Зараз ми спілкуємось, але дуже рідко. В основному телефоном. Подруга пропонує ходити на прогулянку разом у парк, але мені неприємно бачити її дитину. Хоча розумію, що дівчинка ні в чому не винна. Дітям вже по три роки, а я ніяк не можу заспокоїтися і пробачити подругу. Вона не тільки вкрала ім’я у моєї дочки, але ще й зрадила нашу дружбу.

КІНЕЦЬ.