В свій 50-й день народження я стояла біля вікна своєї квартири, дивлячись на захід сонця, і розуміла: я щаслива.

За моєю спиною лунали сміх моїх подруг, яких я запросила відсвяткувати цей день. Несподівано одна з них, Світлана, підійшла до мене з келихом шампанського.

— Ну що, Іра, розкажи, чи не нудно тобі самій після двох шлюбів? — спитала вона з посмішкою.

— О, люба, я ніколи не почувала себе так вільно, як зараз, — відповіла я, приймаючи келих.

— Пам’ятаєш, як у першому шлюбі мені постійно доводилося виправдовуватись за кожну покупку? А в другому – слухати вічні настанови про те, як мені жити.

– Так, це було жахливо, – погодилася Світлана.

– І як ти тепер проводиш час? Я розсміялася, насолоджуючись спогадами про останні місяці.

— Я взялася за старі хобі, які раніше відкладала у довгу скриньку.

Почала малювати, записалася на танці. Кожен ранок починається не з крику та скандалу, а з йоги та улюбленої музики. Мої подруги слухали, посміхаючись, і кивали, а дехто навіть заздрив.

— Іро, а ти не боїшся назавжди залишитися сама?

– Запитала молодша з подруг, Ніна.

— Знаєш, Ніно, самотність буває різною. Є самотність у натовпі та самотність у поганому шлюбі. Але коли ти сама обираєш свою свободу, то це зовсім інше.

Це визволення.

Захід сонця пофарбував кімнату в теплі тони, і я відчула, як легко мені дихається. Цей вечір нагадав мені, що моє життя належить мені, і це було чудово.

– Дівчата, ви зі мною не згодні?

– Запитала я, звертаючись до всіх присутніх. Вони підняли свої келихи на знак згоди та підтримки, і ми всі засміялися, продовжуючи святкувати мій новий етап життя.

КІНЕЦЬ.