Чого тільки не зробиш заради батьків. Я заради своєї коханої матусі долучилася до вкрай нелюбимої рабської праці на дачі, свого чоловіка також до цієї справи підключила. Мама у мене просто у віці, а дачу свою та город дуже любить.

Іноді я навіть ревную. Працювати їй багато на сонці не можна, протипоказано через здоров’я, якщо їй не допомагати, погрожує себе. Брат мій від цих справ одразу після весілля відхрестився. Дружина його в цьому не останню роль зіграла,

вона заявила, що Ілля людина тепер сімейна, всі свої сили має вкладати у свою сім’ю. Ну добре. Мама на них не ображалася. Тільки коли городній сезон закінчувався, дружина брата з братом збиралися щороку до матері на дачу, щоб дари природи забрати. Мама не зла і не жадібна, завжди ділилася.

Я прямо знала, що це все трохи несправедливо, але не лізла. А торік у мами був восени завал на роботі. А це розпал городнього сезону.

Ми з чоловіком взяли відпустки на роботі, щоб урятувати мамине надбання. На свої гроші розсаду купили. З ранку до вечора займалися там сільськогосподарською працею. А одного разу приїжджаємо та бачимо, що туди брат із дружиною заселилися. Алла, знехотя відчинила двері.

-Чого прийшла? -Те ж саме питання. -Ми свою квартиру здали, накопичуємо на відпустку, тому тут поживемо півроку – пояснив брат, визирнувши з-за плеча своєї войовничо налаштованої дружини. -А Мама вам дозволила? -Вона нам ключі дала, — сказала Алла, а потім двері зачинили. Я зателефонувала мамі.

Вона сказала, що брат попросив ключі допомогти з городом. -Так вони на відпустку збирають і жити в тебе збираються. Свою квартиру здали. -Якщо допоможуть з городом, нехай живуть, а якщо ні — гони в шию. Ніхто, зрозуміло, з городом допомагати не збирався. Алла почала кричати, що бруднитися не буде.

І ми вчинили так, як веліла мама. Викинули їхні речі із дачі. Виїжджала родина брата скривджена, довелося повернути гроші орендарям. Після цих подій вони зі мною, ні з мамою не розмовляють.

Джерело