З початку нашого сімейного життя мій чоловік Олексій виявляв дивовижну пристрасть до садівництва. Він міг проводити цілі вихідні, доглядаючи свої рослини і квіти, в той час як я сумувала в будинку.

Я часто казала йому: – Льоша, чому ти марнуєш стільки часу в саду? Ми могли б подорожувати чи займатися чимось цікавим разом!

Але він завжди посміхався і відповів: – Оля, це моє єдине хобі, мій спокій. Ти теж могла б спробувати, раптом тобі сподобається…

І ось одного разу, коли я в черговий раз невдоволено дивилася на його заняття в саду, я вирішила дати йому шанс пояснити мені всю цю чарівність.

Я запитала: – Що тобі справді подобається в садівництві, Льоша? Він узяв мене за руку і повів до своїх улюблених троянд.

– Подивися на ці квіти, Олю. Кожен із них – це результат терпіння та любові. Вони ростуть і розквітають завдяки догляду та увазі.

Це як метафора життя, – з усмішкою пояснив він.

Я вирішила спробувати.

Спочатку це було не так цікаво, але поступово я почала розуміти його захоплення. Робота в саду виявилася заспокійливою: вона давала мені час на роздуми та задоволення від видимих результатів наших зусиль.

З того часу наші вихідні перетворилися на спільні садові пригоди.

Я перестала бачити це як марну трату часу. Навпаки, це стало нашим особливим спільним часом, коли ми могли забути про все на світі, дбаючи про наш маленький райський куточок.

І тепер, коли я дивлюся на наш сад, то бачу не просто квіти та рослини, а символ нашого спільного зросту та кохання, що й робить його по-справжньому особливим.

КІНЕЦЬ.