Ми з чоловіком повірили свекрусі, і взяли кредит на квартиру. Квартиру свекруха оформила на себе, а ми щомісяця носили гроші в банк. Коли ми внесли останній платіж, прийшли до свекрухи на розмову. Та ні в дома, ні на роботі її не було. Про її нового чоловіка ми дізналися від людей, тепер про квартиру вона й чути не хоче

З Назаром ми одружилися 9 років тому. З житлом на той момент що в мене, що в чоловіка було скрутно, тому ми для початку орендували однокімнатну квартиру. Через рік я дізналася, що скоро стану мамою і жити на орендованій однокімнатній квартирі зовсім не хотілося.

Ми вирішили взяти квартиру в кредит, але виявилося, що з якихось причин нам в банку відмовили, чи то заробітна плата мала, чи ще по якійсь іншій причині, але кредит нам не дали, ходили ми і в інші банки, але результат той-же.

І тут на допомогу нам прийшла свекруха. Сказала, що вона, як приватний підприємець, може взяти кредит на себе, але виплачувати будемо ми. Я на той момент дуже зраділа такій щедрій пропозиції, аж полюбила свою свекруху. Ми внесли перший внесок, свекруха оформила на себе кредит, але ж і квартира в цьому випадку належала їй. Тоді я про це не думала, та й свекруха пообіцяла, що коли все виплатимо, вона перепише квартиру на сина.

І ось нарешті ми заїхали в довгоочікувану, свою, власну квартиру в новобудові. Радості моїй не було кінця. Назар зі своїм другом зробили дуже гарний ремонт, його друг майстер на всі руки, купили нові меблі і квартира просто сяяла. Я була дуже щаслива.

Йшов час, в нас з’явився маленький синочок, з його появою виплачувати кредит стало значно важче, але ми справлялись. Минуло 5 років. Кожного божого місяця ми платили банку. Це був важкий час, коли пів зарплати на карту свекрусі і сидимо на гречці та вермішелі. Як би там не було, але кінець-кінців виплатили.

Пройшов ще рік після погашення кредиту. Я сказала Назару, що треба вже говорити з матір’ю про переоформлення квартири. Назар все відтягував, неначе йому було соромно просити у матері, але ж ми платили все самі. Нарешті ми всі разом зібрались і пішли до свекрухи, на питання коли ж ми всі дружно підемо переоформляти квартиру, вона сказала, що зараз у неї нема часу, потрібно трохи розібратися у власних справах, але пообіцяла, що через пару тижнів усе зробимо.

Тим часом, це коли ми ще виплачували кредит останній рік, свекруха знайшла собі кавалера. З батьком Назара вона розлучилася ще 17 років тому і весь цей час була в активному пошуку. Цей кавалер був молодший за неї на п’ятнадцять років і мені здається, що крім особистої вигоди йому більше нічого не потрібно. Можливо, саме через нього, все так і обернулося.

Як і домовлялися зі свекрухою, через два тижні ми прийшли, але ні вдома, ні на роботі її не було. Виявилось, що вони зі своїм кавалером поїхали закордон відпочивати.

Після повернення, на запитання “коли” свекруха знову придумала якусь причину, ми знову почекали і коли вкотре до неї звернулись по цьому питанню, вона знову щось придумала, та ще й образилась, мовляв, що це ви вже матері недовіряєте, де ваша квартира дінеться. Що зараз у неї купа особистих справ, а ще ми тут зі своєю квартирою. Таке враження, що ми в неї просимо якусь її власність, хоча за документами так воно і є. І це найбільше мене тривожить, хоча Назар заспокоює мене і каже, що мати так не зробить, але ж це продовжується третій рік. Я не знаю, що мені робити, в один прекрасний момент, свекруха заявиться і скаже вимітатись, так як це її квартира. І, що нам тоді робити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!