Ми зрозуміли, що їжа, яку я готувала для всієї родини, зникає протягом дня. Я знала, що моя свекруха їсть небагато, а Діма ще зовсім маленький. Тому запитала Оксану Василівну, чому так сталося

Спочатку я була рада, що моя свекруха постійно живе з нами. Це було пов’язано з тим, що наш син Дмитрик часто хворіє, і нам незручно віддавати його в дитячий садок.
Мій чоловік, Сергій, попросив матір допомогти доглядати нам за Дімою, і Оксана Василівна погодилася, але за умови, що вона залишиться з нами.
Однак, перебуваючи вдома, моя свекруха вважає за краще відпочивати, а не гратися з онуком. Мало того, коли ввечері у нас з’являються термінові справи, ми просимо сусідку доглянути за Дмитриком, а Оксана Василівна йде додому відпочивати.
Спочатку все йшло добре. Ми поспішали з роботи, свекруха йшла до себе, а синочок з нетерпінням чекав на нас. Вечорами я готувала їжу на наступний день, іноді на два дні.
Наприкінці кожного місяця ми завжди давали Оксані Василівні конверт з грошима, щоб показати нашу вдячність за її допомогу, оскільки ми розуміли, що вона жертвує своїм вільним часом.
Але все змінилося, коли ми зрозуміли, що їжа, яку я готувала для всієї родини, зникає протягом дня. Я знала, що моя свекруха їсть небагато, а Діма ще зовсім маленький.
Тому я запитала Оксану Василівну, чому так сталося. Вона відповіла, що ввечері приходить Степан Григорович, батько Сергія, і їй доводиться готувати ще й для нього. Тому вона не встигла приготувати їжу вдома, і тому мій свекор також їсть те, що готую я.
Я не знала, як реагувати на цю новину. До п’ятої вечора свекруха вже повертається до себе додому. Хіба не можна за цей час приготувати їжу для чоловіка на цілий день?
Ямогла б зрозуміти, якби він приходив додому на обід час від часу, але це відбувалося щодня, і ми залишалися ні з чим на вечерю. Чоловік нічого не говорив про це своїй матері, а я підрахувала, що якби ми найняли няню, то витратили б стільки ж грошей.
Дмитрик ще маленький, і мені незручно через поведінку свекрухи. Сергій просить мене зберігати спокій і набратися терпіння. Але я не можу не задаватися питанням, чи розуміють вони, що нам теж потрібні гроші.
Адже ми й так щомісяця платимо за їхній догляд, а тепер вони ще й харчуються нашим коштом. Чи хтось ще опинився в подібній ситуації?
КІНЕЦЬ.