Мій батько отримав квартиру в іншому місті, і я вирішила переїхати в неї. Було незвично жити в чужому, незнайомому мені місті, де нема ні друзів, ні родичів. Тому коли я дізналася про те, що подруга хоче виїхати зі свого селища, запропонувала їй у цьому допомогти та покликала жити до себе.

Квартира велика – три просторі кімнати, тому з розміщенням ще однієї людини не мало виникнути жодних проблем. Перед переїздом подруги я подивилася вакансії та домовилася в одному місці про співбесіду. Грошей у неї було небагато, тому перший місяць я запропонувала пожити безкоштовно, і навіть купила для неї диван.

Коли настав час влаштовуватися на роботу, їй не сподобалося те місце, яке я для неї знайшла – незважаючи на офіційну високу зарплату, вона не захотіла працювати в мережі громадського харчування, і взялася за самостійний пошук вакансій.

Вона стала їздити на співбесідами, витрачаючи багато часу і грошей на проїзд. Її гроші швидко скінчилися, і мені довелося їй позичати. Приблизно за три тижні пошуку, вона влаштувалася на роботу в салон краси адміністратором. Зарплата там невелика, зате її можна забирати щодня. Графік там дуже лояльний – 2 дні через 2 і змінниця сказала, що готова змінюватись, якщо це знадобиться.

Я тоді за подругу пораділа, адже очікувала, що у вільний час моя знайома підроблятиме або шукатиме більш високооплачувану роботу, але цього не сталося. Я працюю 6 днів на тиждень, а вона 3 або 4, з плаваючими вихідними. Як не прийду додому, вона дивиться телевізор або сидить в інтернеті.

На кухні в цей момент може стояти гора її немитого посуду. Посварилася з нею через це і тепер вона брудний посуд від мене ховає. Борг вона повернула, платить за житло невелику суму і, схоже, що її все влаштовує. Вона задовольняється маленькою зарплатою, заощаджує на харчуванні, щоб придбати одяг, і часто просить почастуватись тим, що приготувала я.

У будинку прибирається і купує побутову хімію, але без особливого ентузіазму. Живе у мене вже 7 місяців і жодного разу за цей час не купила в нічого істотного. Як заїхала до майже порожньої кімнати, так усе в неї й лишилося. Облаштування квартири виявилося повністю на мені.

Зараз у мене з’явився хлопець, і я хотіла б жити з ним, але через таке сусідство покликати його до себе не можу. Просити подругу з’їхати незручно, адже її зарплата не дозволяє зняти гарне житло. Але з іншого боку, чекати поки вона щось змінить у своєму житті і стане нормально забезпечувати себе, доведеться довго. Вона відчуває моє невдоволення, але вважає, що я втручаюся не у свою справу. Що робити?

КІНЕЦЬ.