Мій чоловік по-справжньому зрозумів значення поняття “декретна відпустка”, випробувавши її на власному досвіді. Він дуже хотів повернутися на роботу лише за три тижні перебування з дітьми. У нас двоє дітей та квартира в іпотеці – цілком стандартна ситуація.

Несподівано для мене обидві дитини народилися з різницею на рік, що означало перехід з однієї декретної відпустки одразу до іншої. З фінансами було важко, але нам вдалося виплатити половину іпотеки. Потім компанія мого чоловіка збанкрутувала.

Поки він отримував останню зарплату та пільги, він був впевнений, що скоро знайде нову роботу.

Спочатку він активно шукав роботу, але після постійних відмов його ентузіазм згас. Зрештою він опустився на диван, оголосивши про коротку перерву, яка перетворилася на тривалий загул.

Коли я попросила допомогти по дому, він заперечив: “Зайчику, навіщо ти мене турбуєш? Ти ж у декретній відпустці! Це твоя робота – займатися будинком та дітьми”.

Я відповіла: “Декретна відпустка – це не відпустка! Я тут як запряжений кінь!” Наші заощадження були закінчені, і іпотека не могла виплачувати сама собою. Він знизав плечима:

“Ти у відпустці, можеш робити вдома все, що захочеш”. “Правда? Тоді давай поміняємося. Ти займатимешся будинком, а я піду працювати”, – кинула я виклик.

“Ти просто будеш хвалитися постійно, що підтримала нас!”

– Заперечив він. “Ні, не буду!” З нетерпінням я повернулася на роботу, залишивши чоловіка жонглювати потребами дітей. Спочатку він справлявся, незважаючи на хаос у будинку, але через тиждень стрес став давати про себе знати.

Незабаром після цього він знайшов роботу і заявив, що не може залишатися вдома. “Я краще зароблятиму гроші!

Ти краще з ними справляєшся, а я не можу!” – зізнався він. Цей досвід послужив йому добрим уроком. Тепер він набагато більше бере участі у домашніх справах, допомагає після роботи та у вихідні. Він дійсно змінився на краще!

КІНЕЦЬ.