Мого чоловіка свекруха народила рано, їй тільки-но виповнилося тоді вісімнадцять років. Хлопець, від якого була дитина, відповідати відмовився. Свекруха теж втратила до дитини будь-який інтерес. Коли Стасу було три роки, вона вийшла заміж за Валерія Степановича і народила від нього ще двох дітей.

Валерій був людиною дуже гарною, хоч і суворою, ставився він до всіх дітей однаково. На відміну від рідної матері Стаса дуже любив. Свекруха Стаса вічно обділяла, критикувала та ображала. Говорила навіть, що він даремно народився і є помилкою. Молодші діти, потрапивши під її вплив, також до нього ставилися і ставляться. Новий чоловік був непогано забезпечений.

Він був власником досить прибуткового бізнесу, який розвивав протягом усього життя, нічого вони не потребували. Підтримував і любив його тільки вітчим, тому Стас був дуже прив’язаний до нього. Він виріс дуже цілеспрямованим та самостійним. Ми зі Стасом познайомилися на роботі. Мене одразу привабила в ньому цілеспрямованість.

Два роки тому Валерія Степановича несподівано не стало. Але він мабуть передчував щось, тож залишив заповіт. Будинок, де вони жили, він залишив дружині. А всім дітям залишив по двокімнатній квартирі. Так у нас з’явилось своє житло. Молодші діти та свекруха були незадоволені, казали, що квартира дісталася Стасові незаслужено, бо він нерідна дитина.

Через рік свекруха заявилася до нас і сказала, що ми зобов’язані стежити за матір’ю покійного Валерія Степановича, бо квартира дісталася нам нечесно, ми зобов’язані її відпрацювати. Вона вже старенька, одна не справляється. Її тон нам не сподобався, але ми були не проти Аліни Петрівни. Вона дуже мила старенька, до того ж завжди добре ставилася до Стаса.

Так Аліна Петрівна почала жити з нами. А ще через рік виявилося, що Валерій Степанович залишив свій бізнес мамі, а Аліна Петрівна має намір заповісти його Стасові. Тоді почався жах! Свекруха та молодші діти намагалися оскаржити це рішення у суді. Однак у них нічого не вийшло.

Джерело