Ми з чоловіком на святі спільних знайомих познайомилися. Геннадій справив на мене враження відповідальної й хорошої людини. Ми зустрічалися рік, а потім він зробив мені пропозицію. Чомусь я не сумнівалася, що йому можна довіряти. Перший час ми активно зайнялися придбанням і облаштуванням житла.

Паралельно у нас з’явилися два сина. Мій чоловік здавався мені дуже щирим і чесним рівно до того моменту, як від подруг мені почали надходити звістки про невірність мого чоловіка.

Я їм спочатку не вірила, але стала і сама придивлятися. Чомусь чоловік став часто не носити обручку і затримуватися на роботі. До того ж став часто спілкуватися з колегою. Чесно скажу, що я після таких відкриттів стала дуже нервова. У мене в душі все переверталося, коли я думала, що він може бути з кимось іншим. Все частіше стали проскакувати конфлікти. Тільки мої підозри не були безпідставні. Він прийшов і заявив, що йде до іншої.

Будинок залишає мені і дітям, тому аліменти не вважає за потрібне платити. Той, хто пережив зраду, зрозуміє мене. Я просто розчарувалася в чоловіках. Ось сім років він любив мене і наших дітей, а потім ми стали йому абсолютно байдужі. Як так можна плювати на мої почуття?

У мене було так багато образи і злості, що навіть плакати не було сил. Все просто накопичилося десь в грудях і завмерло. Мені хотілося забути все як поганий сон.

Ось як після такого довіряти чоловікам? Навіщо вкладати душу у відносини? Відчувала я себе розбитою, але заради своїх дітей я взяла себе в руки. Довелося взяти підробіток, але грошей все одно не вистачало. Коли я вже звикла до життя матері одиначки, він знову з’явився в нашому житті.

Він втратив роботу і важко захворів, друга дружина його кинула, приповз до мене, просив пробачення, хотів все повернути. А я дивлюся на цю людину і мене нудить від нього.