Після розлучення батьків ми лишилися жити в однокімнатній квартирі. Мама працювала і ще підробляла прибиранням вечорами, ми з сестрою завжди були самі по собі. Мені тоді було 12 років, а сестрі лише шість. Мама постійно просила мене стежити за нею, казала, що сподівається на мене.

Мені було шкода маму, я забирала Олю з садка, розігрівала вечерю і лише потім сідала за уроки. На мені було ще прибирання, продукти купувала мама, вона ж і готувала. Їжі у холодильнику завжди вистачало. Сестра пішла до школи, коли мама знайшла пристойну роботу і почала більше приділяти нам уваги.

Але чомусь жаліла сестру, говорячи, що їй було важко такій маленькій без мами, а те, що я всім займалася, вона сприймала як належне, повторюючи: «ти ж старша». Оля звикла до такого привілейованого поводження, і в старших класах у неї з’явилися запити на дорогий одяг та косметику.

Я в цей час навчалася та працювала одночасно. Як і раніше, домашньою роботою сестра не займалася, все ми з мамою. Я намагалася довести мамі, що так несправедливо, вона погоджувалася, але нічого не змінювалося. Я познайомилася з хлопцем та переїхала до нього.

На той час у мене вже була високооплачувана робота, сестра ж до вузу не вступила, вирішила рік пересидіти, підготуватися та відпочити, хоча я пропонувала їй роботу в нашій компанії. Вона відмовилася. Зате коли у мене з’явився новий одяг, ми з хлопцем почали їздити відпочивати, я відчула гостру заздрість сестри.

Я допомагала мамі та їй грошима, привозила подарунки з кожної поїздки, але їм усе мало. Як тільки вони дізнавалися, що я щось собі купила чи ми знову збираємось у поїздку, мама починала перераховувати усі їх із сестрою проблеми. Коли я сказала, що Оля нехай іде і заробляє, стала ворогом для сестри, а мама ще й захищала її, говорячи, що вона готується до вступу.

Але минуло вже три роки після закінчення школи, а сестра так сидить на мамину зарплату. Зараз ми готуємося до весілля, але Оля сказала, що не буде присутньою, образилася і поставила мамі ультиматум, що якщо та прийде на весілля, перестане і з нею спілкуватися. Я вже втомилася від їх обох, мені перед майбутнім чоловіком та його батьками соромно за них. Що робити не знаю.

КІНЕЦЬ.