Кирило нарешті дочекався щоб поїхати додому, але саме найголовніше що він був радий, що дуже скоро може побачити свою кохану дружину Мирославу.

Сім років він відпрацював у Голландії. Чоловік дуже хвилювався, що його дружина може не дочекатися.
Адже причиною того, що Кирило зібрався в далекі краї, було те, що в молодої пари чомусь дітки не появлялися. І потрібні були гроші не маленькі, щоб потрапити до приватного столичного спеціаліста за допомогою.

Кирило отямився вже в Україні, у парку на лавці біля самого вокзалу але нічого не пам’ятав. Та на щастя Кирила помітив Дмитро, зрозумівши що чоловік нічого не пам’ятає, він привіз його до себе додому. Кирило йому дуже нагадував, його покійного брата. Кирило швидко одужав але пам’ять до нього так і не поверталася.

Тоді Дмитро запропонував йому пожити в нього поки той хоч щось не згадає. Дмитро допоміг йому влаштуватися на роботу на будівництво, де не потрібно було документів.

Пропрацювавши там майже чотири роки, Кирило раптом згадав. І знову його огорнула та погана думка, що дружина подумала що він її покинув і може вже знайшла собі іншого. Кирило подякував Дмитрові за допомогу і поїхав скоріше додому. Чоловік приїхав на таксі до будинку де колись вони жили з дружиною.

Кирило боявся там побачити іншого чоловіка, але й те що побачив, теж не очікував. Мирослава якраз квіти поливала, побачивши Кирила вона ледь не зомліла.

І тут із-за будинку вибігло двоє хлопчиків близнюків, дітям було вже майже по чотири роки. Кирило так і подумав, що жінка вдруге вийшла заміж і вже має дітей від іншого чоловіка.

Однак Мирослава, оговтавшись від появи зниклого чоловіка ствердно йому сказала що це його діти.
Чоловік не розумів, але жінка все пояснила. Виявилось вона отримала непогані гроші від продажу будинку батьків, якій їй дістався, після того як батьків не стало.

Її знайома працювала в дитячому будинку, і весь час розповідала скільки там багато діток яких покинули батьки.

Жінка довго думала і все ж вирішила піти туди. Вона там майже пробула цілий день з дітьми, але найбільше її до душі припали дві дівчинки сестри- близнючки.

Вона їх і взяла, документи допомогла оформити її знайома. Кирило ще довго стояв і не міг повірити. Всі його страхи розвіялись, додому а тут у нього дружина і ще двоє маленьких дітей.

Він подзвонив до Дмитра і розповів йому, що в нього все добре і навіть більше, тепер у нього двоє чудових доньок. Чоловіки часто спілкуються по телефону, Дмитро обіцяв приїхати в гості до Кирила.

Відтоді вже пройшло теж декілька років. Дівчатка вже навчаються у четвертому класі, вони полюбили Кирила і називають його татом. Мирослава більше не відпускає чоловіка на заробітки. Кирило теж за допомогою знайомого Дмитра влаштувався на будівництво яке знаходиться недалеко від дому. У подружжя все добре.

Як вам така історія?

Джерело