Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі. А мені 60 років, всяке може бути. Родичі стали на бік доньки, кажуть, я сама в усьому винна. Але я так не вважаю, просто мама без грошей доньці стала непотрібною

 

У моєї старшої сестри чоловік є, у нього пенсія велика. Ну і взагалі, на дві пенсії жити куди простіше, ніж на одну! Працювати я не можу, та мене і не беруть нікуди, а вижити чисто на пенсію – нереально! І сподіватися мені нема на кого. Дочка он як відноситься – задерла ніс і пішла! Спробуй у такий попроси що-небудь…

Сестрі, простіше – у неї, крім чоловіка, хороший зять, який ніколи не відмовить. І на машині підвезе, куди треба, і зустріне, і допоможе. На мою Таню ж в плані допомоги де сядеш, там і злізеш. У неї ні машини, ні грошей, ні часу. Та й відносини у нас не ті, щоб чогось від неї чекати…

Але ж я її ростила! З усіх сил старалася, щоб у неї все було не гірше, ніж у інших. Освіту дала… Єдине, в чому відмовила – так це у проханні віддати квартиру. Так і сказала – це, мовляв, моя страховка на старість. Ти молода, заробляй сама!

Власне, після цієї розмови у нас і почався розлад. Тетяна дуже образилася, з’їхала від мене в знімну кімнату і припинила будь-яке спілкування зі мною. Її ніхто не виганяв. Вона сама так вирішила.

Через якийсь час племінниця розповіла, що Таня взяла квартиру в кредит, всі новини про дочку я тепер дізнаюся таким чином. Виходить, мама без грошей і не потрібна! Як донька зрозуміла, що з мене поживитися нічим, так і все! Не цікавиться навіть, чи жива я, як зі мною, що…

Якщо щось трапиться – родичі їй дадуть знати, ось так! Виросла донечка. Добре, що розуму у мене вистачило хоч квартиру собі залишити. Зараз би сиділа без дочки і без квартири, на одній мізерній пенсії.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩