Коли мій син Олексій оголосив своє весілля з Мариною, я була в захваті.

Адже кожна мати бажає щастя своїй дитині.

Олексій з любов’ю відремонтував наш сімейний будинок перед весіллям, щоб вони змогли розпочати життя у комфортних та гарних умовах.

Однак після весілля Марина висловила бажання змінити все: від шпалер до меблів.

Якось вечеря у нас вдома перетворилася на обговорення їхніх планів щодо перебудови.

— Мамо, Марина хоче зробити ремонт у будинку.

Ми вирішили, що почнемо з вітальні, — оголосив Олексій, наливаючи мені чаю.

Марина енергійно підхопила: — Так, мені здається, що будинок потребує більш сучасного стилю.

Те, що ти зробив, Олексію, чудово, але це не зовсім моє.

Мені було важко приховати своє розчарування. Адже будинок був сповнений спогадів, і кожен куточок відбивав історію нашої родини.

— Але ж ремонт робили зовсім недавно, Марино. І меблі всі майже нові. Ви впевнені, що хочете все міняти?

– Не втрималася я.

— Я розумію, що це може здаватися несподіваним, але мені справді хочеться, щоб будинок відображав наш спільний смак, — лагідно відповіла Марина.

Я розуміла, що молодим хочеться створити щось своє, але втрачати те, що було дорогим для нашої родини, було боляче.

Після розмови я вирішила, що маю підтримати їх, але з однією умовою.

– Добре, – сказала я, – давайте зробимо так. Ви зможете змінити дизайн, але збережемо деякі речі, які мають для нас особливе значення. Можливо, знайдемо компроміс у деяких предметах меблів чи прикрасах?

Марина посміхнулася, кивнула: — Звісно, я з радістю врахую ваші побажання. Це ваш будинок.

Цей компроміс допоміг уникнути конфлікту і дав зрозуміти, що важливо поважати почуття один одного, особливо у таких делікатних ситуаціях, як зміна будинку, повного сімейних спогадів.

КІНЕЦЬ.