Моя сусідка – багатодітна матір. Вона впевнена, що є однією з найпопулярніших жінок нашого міста. Вона каже, що завдяки дітям про неї всі знають і вона цим пишається. Її сім’ю показували у новинах та про них писали у місцевій газеті.

У неї уже одинадцять дітей і на цьому вона не хоче зупинятись. Останньою вона народила дівчинку. Їй чотири місяці. А перша її дитина народилася коли їй виповнилося вісімнадцять років. Вона вже тоді мріяла, що у неї буде багато дітей. Чоловік її підтримував і казав, що теж хоче велику сім’ю.

Людмила розповіла мені, що народжує дуже легко. Лікарі сказали їй, що вона не має спішити з наступною вагітністю, бо організм має відновитись. Порекомендували їй почекати мінімум два роки.

Чоловік її має невеликий бізнес. Він багато працює, тому не допомагає їй з дітьми. Олександр найняв няньку, яка допомагає Людмилі. Він розуміє, що дати раду одинадцятьом дітям дуже важко.

Чесно кажучи, я не розумію сусідку. Адже коли ти маєш багато дітей, то не можеш приділити усім достатньо уваги.

Вона іншої думки і пишається собою. Вона вважає, що діти її роблять особливою і усі звертають на неї увагу.

КІНЕЦЬ.