Своє дитинство я провів із мамою. Тато пішов із життя, коли мені було лише два роки. Я його майже не пам’ятаю. Тоді моїй мамі довелося продати нашу трикімнатну простору квартиру та переїхати зі мною в однокімнатну.

Там було тісно, але мої найкращі спогади пов’язані саме з цим місцем. Вона дуже старалася заради мене, дбала про мене. Того дня я повернувся зі школи, але замість мами мене на кухні зустріла тітка Софія. У неї був засмучений голос.

— Маму забрали до лікарні. Я більше маму не бачив. Через деякий час я почав жити в дитячому будинку, а нашу однокімнатну квартиру тітка здавала в оренду, і, як згодом з’ясувалося, гроші забирала собі. Мені часто снилася мати. Уві сні я завжди бачив те саме.

Коли в дитинстві я плакав, мама витирала сльози і казала, що чоловіки не плачуть, а якщо навіть плачуть, то ніхто не повинен це бачити . Нині мені сорок п’ять. У мене свій бізнес, гарна родина. Я сам тато і виховую двох дітей. Квартиру дитинства я не продаю та не здаю в оренду.

Я приходжу туди, коли погано. А там одразу стає легко. Якось я побачив у магазині свою тітку. Я її так і не пробачив за її вчинки. — Бачиш, я тобі вашу квартиру зберегла, а ти на мене гніваєшся, — єхидно посміхаючись, сказала мені вона тоді.

Вона віддала мені сімейний фотоальбом та сервант, де мама ховала від мене подарунки. На фотографіях були мама з татом, наші походи до зоопарку, мій перший дзвінок і моя мама, коли їй було 5 років.