Ми з чоловіком завжди мріяли про свою дачу з земельною ділянкою. Мріяли, але відкладати грошей не виходило, все йшло на малюка. На 5-ту річницю нашого весілля батьки зробили нам подарунок: скинулися по половині і купили нам милий будиночок з ділянкою. Ми так зраділи, це не передати словами.

Але рано було, звичайно, радіти… Після вручення подарунка наші батьки, вірніше мами, відразу знахабніли. Свекруха приїжджала до нас і готувала їсти на рік вперед. Вона варила 10-літрові каструлі борщу з жирною свининою, яку ні я, ні син не їмо, а чоловік поодинці не справлявся,

ми викидали більшу частину. Моя була не краще. Вона насадила весь наш город тим, що їй подобається, а на наші прості помідори і огірки їй плювати. Їх у нас взагалі немає. Наші матусі чомусь думають, що раз я нічого не встигаю з дитиною на руках, хоча він і ходить в садок, і намагаються допомогти нам з будинком, хоча, як ви розумієте, ця допомога обертається чимось іншим.

Одного разу мама вирвала з корінням мої квіти і посадила на їх місцях салати: петрушку, базилік і так далі. Вона сказала, мовляв,

я все одно не встигала за квітами доглядати, до того ж від салатів більше користі… Свекруха не відставала своєю ініціативністю. Одного разу ми з чоловіком повернулися додому і виявили, що його мама поміняла нам скатертину по своєму смаку і переставила ліжечко малюка по фен-шую, щоб головка була до заходу.

Я розумію, що вони хочуть як краще, але це вже виводить мене з себе. Одного разу я вибухну і від цього погано буде всім.

Джерело