Маю я сусідку одну, вона пенсіонерка, але так любить зі мною розмовляти. Аби лише вгледіла мене і починає щось розповідати. Вона взагалі неговірка, але каже, що я їй подобаюся і може мені довіритися, та й порада моя для неї важлива. Остання наша розмова, особливо запам’яталася мені:

– Останнім часом мені щось здається, що сваха моя на мене ображається, – розповіла пані Ніна.

– Вона мене з усіма святами вітає завжди, ще й подарунки дарує, причому, недешеві зовсім, хочу зауважити.

І не тільки на день народження – на Новий рік, на 8 березня, на моє профксійне свято бухгалтера. А я, щиро кажучи, не бачу сенсу зовсім у всіх цих святах. Ми їх і не святкуємо зараз і ніколи не святкували. Про що мова може бути? І подарунки купувати всім – це ж без копійки можна залишитися, врешті, в наш час! Кому це потрібно взагалі в наші дні?

Ніна з свахою своєю Марією з чоловіком познайомилися десь сім років тому, напередодні весілля свого сина.

Марія дуже добре знає, що сваха живе дуже скромно: моїй сусідці доводиться самій забезпечувати свою старшу дочку з дитиною, яку залишив чоловік практично відразу ж після народження сина.

Дочка пані Ніни працювати не може, сидить з дитиною вдома зараз. Живуть вони втрьох на пенсію і підробіток сусідки-пенсіонерки, які вона вкладає в загальний сімейний котел.

Марія з чоловіком живуть набагато краще своєї свахи, вони люди гарно забезпечені. У них є дві “зайві” квартири, що дісталися багато років тому в спадок. Квартири здаються в оренду і приносять дуже хороший дохід вже чимало років.

Правду кажучи, весь прибуток від оренди цих квартир йде зараз на будівництво їх дачного будинку. Це будівництво забирає у подружжя гроші наче пилосос, за Марії.

Тому вони з чоловіком економлять – продукти та господарські товари купують по акціях, одяг і взуття обоє доношують старе, речі бережуть, як тільки можна, щоб на нове не так швидко витрачатися.

– На свята син з невісткою приїхали до нас, знову привезли мені подарунки – від себе та від свахи! – зітхає сусідка. – Марія таке задумала – вона мені йогуртницю подарувала! Уявляєш? Ну ось навіщо? Ні, я, звичайно, рада, і мені дуже приємно. Ми з нею на новорічних святах говорили про ці йогуртниці всякі, вона розповідала, що хороша річ саме оця, я начебто надихнулася коли-небудь потім собі її купити. Звісно, то така була проста розмова, більше нічого.

Щиро кажучи, звісно, що найближчим часом ніякої йогуртниці пані Ніна не купила б собі точно – не до неї жінці зараз. тим паче світла більше немає, ніж є. Проте подарунок її зовсім не радує.

– Ну навіщо вони так витрачаються! – з сумом наголошує пенсіонерка.

– Тим більше в їх ситуації, коли зайвих грошей немає зовсім. Сто разів уже говорила своїй свасі – нам нічого не потрібно, не даруйте  нічого!

І невістці говорила також, мовляв, скажи мамі, щоб нічого не надумала купувати. Але сваха не може без своїх усяких сюрпризів. На Новий рік нам теж прислала подарунки. Ну ось що робити? Назад відсилати ці сюрпризи її? Ніби як теж незручно, скажуть потім, не підійшло, носом ще крутить, не сподобалося.

– У свекрухи моєї це справді коронний номер! – якось мені сказала невістка пані Ніни, Олена. – Вона всіх завжди вітає одними есемесками, якісь картинки надсилає і все.

Ніяких подарунків, ніколи в житті не вручить, нікому абсолютно. Їдемо від моїх батьків – веземо їм сумки з різними подарунками. Їдемо від неї – тільки гарячі привіти, він свекрухи, передаємо моїм мамі й татові.

Гаразд синові своєму не дарує вона нічого і мені, ми переживемо, якось обійдемося вже, нічого такого. А за маму мою мені свою дійсно дуже прикро.

– Ну свекруха ж економить, у неї донька і онук без грошей сидять, – спробувала відповісти я.

– А мої що, не економлять? У них з грошима не дуже також зараз. А свекруха не бідує зовсім. Мати чоловіка цілком могла купити моїм батькам щось і привітати зі святами, ну хоч раз в житті!

Знає ж, що мама все одно купить їй подарунок і передасть. Кожного разу одне й те саме. Самій ніяково, але міняти нічого не хоче.

Я бачу сама, що моїй сусідці пані Ніні іноді трохи незручно, але подарунків вона жодного разу не вертала. Та й свасі купувати нічого не збирається, вона знає, що грошей немає у неї. Ну хто тут правий?

Джерело