Ми призупинили підготовку до весілля, а причиною того стала вnертість моєї нареченої. Богдана зовсім не хоче погоджуватися з думкою моєї мами.

З Богданою ми знайомі ще з дитинства. Ми сусіди по під’їзду. Ще змалечку вона відрізнялася норовливим характером, її батьки ніяк не могли їй дати раду. Дівчина завжди та на все мала свою думку. Моїй мамі Богдана ще тоді не подобалась, коли я не слухався, то вона казала: “що, хочеш бути такою, як та хуліганка Богдана?”

А я захоплювався цією дівчиною. Вона була такою, як я мріяв стати. Впевнена в собі, харизматична та пристрасна. Хлопці, які насмілились її образити, дуже про це жалкували. Їх батьки ходили жалітися до батьків Богдани.

Довгий час я не наважувався зізнатися дівчині у своїх почуттях, боявся, що вона мені відмовить. Лише тоді, коли мені уже було 22 роки, я наважився запросити Богдану у кафе. З’ясувалося, що я їй теж подобаюсь та ми почали зустрічатися.

Коли ми святкували річницю наших відносин, я запропонував коханій одружитися та Богдана погодилась.

Я боявся зустрічі Богдани з моєю мамою і недаремно. В день знайомства, як тільки ми опинилися на порозі батьківської квартири, мама вже з порогу дала зрозуміти, що невістка їй не подобається. Увесь вечір сипала каверзними запитаннями, а Богдана не менш каверзно їй відповідала. Ми з батьком лише сиділи тихенько та за цим усім спостерігали. Найцікавіше почалося, коли ми почали обговорювати майбутнє весілля. Мама переконувала зробити тільки розпис, без пишного святкування.
Богдана сказала, що ще змалечку мріяла про весілля та хоче пишне весілля. Потім вони з мамою сперечалися про те чи потрібний весільний фотограф. Найбільше суперечок викликала тема церкви, в якій ми мали вінчатися. Моя мама ходить до церкви Московського патріархату, а Богдана ці церкви взагалі не визнає. Коротко кажучи, сперечалися увесь вечір, в результаті Богдана випалила, що це наше життя та ми зробимо так, як вважатимемо за потрібне.

На мої дзвінки Богдана не відповідала два дні, напевно, обдумує все, що відбулося. Мені сумно через те, що вони з мамою не змогли порозумітися. Як же ми будемо далі жити та підтримувати родинні зв’язки.

Напевно, доведеться робити церемонію окремо від батьків. Я не маю намір підтримувати одну чи іншу сторону та й посередником між мамою та Богданою теж не збираюся бути.

КІНЕЦЬ.