Нещодавно зателефонувала моя донька та попросила купити їм машину, що я обіцяла зробити. Я б з радістю допомогла їм, але мені заважає одна обставина.

Нещодавно моя дочка Тамара, зателефонувавши мені, наполягла на тому, щоб я виконала свою обіцянку купити їм машину.

Минулого року під час великоднього візиту я погодилася допомогти зятю купити автомобіль, вважаючи, що це збільшить його заробіток і замотивує дочку частіше приїжджати до мене у село.

Проте з того часу обставини кардинально змінилися. Я з 18 років завзято працювала за кордоном, щоб забезпечити свою сім’ю, у тому числі купила будинок у селі та квартиру для Тамари та її родини.

Але навіть коли онуки підросли, Тамара не повернулася на роботу, покладаючись на мою фінансову підтримку, а її чоловік, хоч і працював, теж радо приймав мої пожертви.

Після багатьох років, коли я відправляла всі свої заробітки на їхнє утримання, я потоваришувала з однією емігранткою, яка поділилася своєю історією про те, як вона повернулася додому і виявила, що їй нема де жити. Надихнувшись її історією, я вирішила, що Тамарі час почати справлятися самостійно.

Я різко скоротила свою фінансову підтримку, надсилаючи лише посилки з товарами та відкладаючи гроші для себе.

Мої плани щодо покупки їм машини були твердими, поки все не змінив тривожний дзвінок від сестри.

Вона повідомила, що у мого зятя роман з колегою, і я опинилася в моральній скруті: чи варто фінансувати автомобіль, який може лише сприяти його невірності?

Тепер, коли Тамара наполягає на купівлі машини, я розриваюся між підтримкою та втручанням у її, можливо, нестабільний шлюб. Я не знаю, як вчинити, щоб не зіпсувати наші стосунки та не вплинути на її стосунки з чоловіком.

Ситуація вимагає ретельного обмірковування, оскільки моє рішення може мати серйозні наслідки.

Як би ви порадили вчинити у подібній ситуації?

КІНЕЦЬ.