Я маю давнього друга, спілкуюсь із ним уже років 5, причому більше навіть, ніж із подругами. Ніколи між нами не виникало нічого схожого на якісь любовні почуття, як між хлопцем і дівчиною, скоріше навпаки — він мене з купою своїх однокурсників перезнайомив, коли я була самотня, щоб влаштувати моє особисте життя. Але якось не спрацювало і майбутнього чоловіка зустріла в іншому місці.

А ще мій друг має дівчину, яка живе в іншому місті, він до неї їздить на вихідні, іноді вона приїжджає до нього. Коли вони почали зустрічатися, вона одразу не злюбила мене. Так одного разу при переїзді мені потрібно було на місяць залишити частину речей у когось поблизу. Вона (навіть не живучи з ним) дистанційно заборонила це робити (мовляв, раптом я вирішу у нього спідню білизну свою зберігати).

Після цього інциденту, якщо я просила його про якусь допомогу, він їй ніколи більше не повідомляв про мої прохання. Коли він вирішив мене познайомити з нею, вона відразу ж перейшла до нападів, що я не мала просити його «про таке». Мовляв, мені б не сподобалося, якби вона у мого хлопця чи у мене свої речі зберігала.

Потім одного разу я жартома в листуванні згадала другові (у той момент, коли, як виявилося, вона сиділа з ним поруч і побачила моє повідомлення), що я нещодавно трохи порилася в телефоні свого чоловіка, поки той спав. Через деякий час моєму коханому надходить анонімне повідомлення: «Твоя дівчина читає твої листування».

Великого скандалу з чоловіком не було, він все ж таки адекватний, але осад залишило. Виявилося, вона це повідомлення відправила на зло другові, мовляв, він її в той момент чимось образив, і вона вирішила через мене йому помститися.

Незабаром виходжу заміж. Як і належить, запросила найкращого друга. Його м’яко попросила не привозити з іншого міста свою пані серця, оскільки майбутній чоловік пам’ятає історію з тим повідомленням і не бажає бачити на урочистості людини, яка хотіла нас посварити. Друг погодився, пообіцяв прийти. Пару днів тому сказав, що його дівчина в ці дати приїжджає до нього, і він не прийде.

Я порадилася з майбутнім чоловіком і сказала, нехай бере її, що вже вдієш, але ні вона щось там вигадала, що не може. Кажу: «Тоді залиши її вдома і приходь сам». Відповідь: “Вона мене не зрозуміє і образиться, якщо я її кину і піду гуляти”.
Я взагалі не розумію логіки цієї жінки. Гаразд, була б я самотня, знаходилася в пошуку хлопця, а тут така ситація, що я точно не маю впивати на для їхні стосунки.

КІНЕЦЬ.