У похилому віці на особливу витривалість свого тіла розраховувати безглуздо, на жаль, про це не здогадувалася Ніна Андріївна, коли наважилася пішки дійти до свого гаража. Гараж був далеко від будинку, але сильного сонця не було, ось Ніна і вирішила піти пішки, що було не найкращим рішенням, адже їй було вже за 60.

Дорогою жінка знепритомніла, і впала на узбіччя. Прийшла до тями, лежачи на тому ж місці, через пару хвилин. Встати жінка вже не змогла, виявилося, вона ногу підвернула. Пощастило, що вона мала з собою мобільний телефон. Вона одразу викликала свого чоловіка, який прибув за кілька хвилин.

— Ну, хоч пощастило, що ти на тому боці дороги впала, на другому боці обрив, — посміюючись, сказав чоловік, побачивши дружину. — Знайшов чому радіти, — буркнула Ніна Андріївна, яка все ще лежала на землі. Лікарі прописали Ніні постільний режим. Для людини, яка стояла на ногах по 16 годин на день – це справжнісіньке пекло.

Адже велику частину дня їй не було чим зайнятися. З цікавого був лише телевізор. Родичі — у місті, хто у школі, хто на роботі, чоловік теж був на роботі, а подруги всі

були зайняті своїми справами. Цілий день бідна Ніна просто лежала на ліжку, та новини дивилася і думала: «А є люди, які ось так проводять все своє життя, а я і день протриматися не можу.

Ну, не можу я без роботи і все!». За кілька днів вона знову вільно рухалася, ходила, бігала, стрибала і часто говорила: — Як добре, що я можу ходити. Треба навчитися цінувати те, що дано!

Джерело