Леся Михайлівна сиділа в своєму кабінеті в новобудові. У  свої 40 років жінка мала власну  дизайнерську фірму. Жінка була самодостатня, самостійна та цілеспрямована. Поза очі працівники називали її “залізною леді”.

Лесі 40 років. Живе сама, ні чоловіка,  ні дітей. Близьких подруг теж нема. Однокласниці вже готуються до випускного дітей, а Леся знайшла своє покликання в роботі. І мабуть, все життя боїться відкритися комусь та полюбити. Власна ж матір відбила у неї це бажання.

Батька Леся не знала, її мама все вигадувала, що він пілот великого літака. Маленька дівчинка спочатку вірила, сподівалась, що одного дня тато по неї прилетить, але недочекалась. Леся виросла, і перестала чекати на батька.

Мама не полишала надії знайти собі нормального чоловіка. Але їй не щастило. Траплялись короткочасні романи або  пихаті чоловіки, яким одразу з порогу заважала маленька Леся. І нові кавалери ставили ультиматум перед мамою Лесі: або донька або чоловік.

Мама завжди вибирала доньку, так і залишилась сама. Не пощастило в особистому житті. Мама змінилась, стала злою, деколи агресивною.А потім стала звинувачувати дочку, що через неї вона не може влатувати особисте життя.

Це і стало причиною того, що після 18-річчя Леся зібрала свої речі, й пішла з дому. Вступила до університету, жила в гуртожитку, отримувала стипендію, а на вихідних працювала офіціанткою. Закінчила навчання, почала будувати кар’єру. З мамою майже не спілкувалась, тільки на великі свята дзвонила й передавала посилку з гостинцями. Якась дитяча образа засіла в її душі. І внаслідок того й сама не могла знайти своє жіноче щастя.

Одного дня на телефон Лесі подзвонив невідомий номер, телефонувала їхня сусідка тітка Настя.

Лесю, твоя мама в лікарні, кажуть, що інсульт. Треба дороговартісне лікування. А ще мама просила дуже, аби ти приїхала.

Леся не могла стримати сліз… Швидко зібрала речі, й поїхала до Мами… Леся сиділа біля  лікарняного ліжка. Жінка  просила у Бога, щоб допоміг мамі одужати. Молитви не знала, але говорила як уміє. Обіцяла, що віднині все  зміниться. Просила у матері пробачення за байдужість.  Усвідомила, як же страшно залишитися без рідної мами, коли сама на цьому світі.  Наступного дня мама прийшла до тями. Пригорнула Лесю до грудей. Теж попросила вибачення в дочки…

Через місяць Леся випадково познайомилась з приємним чоловіком в супермаркеті. Богдан, так звати нового знайомого, запросив її на побачення… Леся просто відчуває, що  цей чоловік її Доля…

КІНЕЦЬ.