Одна дівчина поїхала ринку. Тоді на ринку речі продавали. Дівчина хотіла купити курточку. І гроші довго збирала. Тим більше, що гроші знецінювалися швидко. Багато хто пам’ятає ті часи.

Ну от, дівчина ходила ринком, ходила. А відповідної курточки не знайшла. Такої, яку вона хотіла, яку уявляла. Вона приміряла різні, стоячи на холоді перед каламутними дзеркальцями. Але всі були так собі. Не те.

Але бажання було дуже сильне. І гроші – ось вони, накопичені, достатня сума! І дівчина купила куртку – не таку, як мріяла. Але вдвічі дешевшу за ту, яку хотіла б. Дешево купила. Тепла куртка, гудзики, кишені, блискавка. І дешево! Придбати треба ж. Для цього приїхала на ринок.

Дівчина пішла із покупкою до виходу. І раз! – висить курточка її мрії. Саме така, як вона хотіла. І коштує стільки, скільки було грошей. Було. Бо частину суми дівчина витратила.

Вона кинулася шукати продавця, у якого купила річ… Та куди там. Це ж не магазин. Багато хто просто тримав у руках річ і пропонував купити. Продавали та йшли. Так і вийшло.

І довелося дівчині носити куплену не таку вже славну та модну куртку. А чому? Вона поспішила. Бажання було пекучим. Гроші лежали у кишені. Знецінювалися гроші з кожним днем. Холодно було, куртка була потрібна. І повелася на дешевизну… На простоту отримання бажаного.

Так ми витрачаємо енергію на те, що пропонує життя. На те, що легше отримати. Погоджуємось на не надто хорошу роботу, на не ті стосунки, не на ту квартиру, на ту подорож…

А причини ті самі, що й у дівчини, яка гірко розкаялася у покупці. Коли з’являється те, що нам потрібне, у нас уже не вистачає сил, енергії, щоб це отримати. Придбати. Взяти.

Тому що отримання бажаного потребує зусиль, енергії. А ми витратилися. І вже взяли те, що не дуже бажане. Але є.

І тому надто поспішати не треба. Витрачена енергія завадить згодом отримати істинно-необхідне. Доведеться знову накопичувати сили та гроші. Як тій дівчині, яка здобула важливий урок…

КІНЕЦЬ.