Сиджу я в одній соціальній мережі і бачу фото подруги зі своїм обранцем. Навіть на фото видно як вона гордиться своїм чоловіком, відчуває себе як за кам’яною стіною. Нижче підпис, де дівчина дякує долі за такого приголомшливого чоловіка, зізнається йому в коханні і не може повірити, що саме їй пощастило стати щасливою власницею такого подарунка. Далі смайли з сердечками.

Тут я задумалася, що мені теж хотілося б похвалитися чоловіком, але абсолютно немає бажання цього робити. А все тому, що він не заслуговує! Якщо вже говорити правду, то довелося б писати текст типу: «За що ?! Як я могла так вляпатися ?! Чим заслужила таке «щастя»?! За які гріхи?! »І ще купа питань до всесвіту на тему несправедливості. За матеріалами

Так, мій чоловік невиправний ледар. Йому хочеться лише вилежуватись на дивані, дивлячись в свій телефон і дивитися  короткі відео на тему політики і риболовлі. Піднімається мій Павло тільки в тих випадках, коли потрібно напхати живіт чимось калорійним або відвідати туалет.

Говорити про допомогу мені не доводиться. Павло переконаний, що прибирання, готування, прання, прасування – суто жіноча справа. А ось якщо щось раптом ламається в будинку, то це вже по його частині. Тільки часто виникають такі поломки? Раз на п’ятирічку!

Одного разу ми були в гостях у рідного брата Павла. Спостерігати за ним і його дружиною одне задоволення. У людей в сім’ї все просто шикарно. Під час чаювання Ігор спритно взяв все в свої руки: приготував чай, нарізав пиріг, а потім по-хазяйськи розклав шматки по тарілочках. В кінці вечора він вимив весь посуд і сів поруч з дружиною, обійнявши її. Мене навіть нудити стало від цієї ідилії. Надто вже все добре!

Через тиждень вони завітали до нас з візитом у відповідь. Мені хотілося не впасти в бруд обличчям і продемонструвати наші ідеальні сімейні стосунки. Тільки ось Паша виявився зовсім не таким, як його братик. Йому взагалі було якось байдуже, що у нас гості. Мій чоловік продовжував лежати на дивані, не відриваючись від гаджета.

Я покликала його допомогти, але, мабуть, не царська це справа допомагати жінці на кухні! Павло мовчки проігнорував мене. Я вирішила не влаштовувати концерт, але всередині все кипіло! Ох, яка я була тоді зла.

Провівши наших візитерів, висловила чоловікові все, що накопичилося на душі. Він теж не змовчав і став звинувачувати мене у всіх гріхах! Називав мене істеричкою, стверджував, що я вічно чіпляюся до нього!

Мій благовірний – справжня амеба. Не має амбіцій, цілей і бажань. Він всього лише пливе за течією. Я навіть не розумію як ми зійшлися. Чи то він після весілля став таким пасивним, можливо я не розгледіла що він за людина.

У своїх роздумах про майбутнє я уявляла поруч з собою іншого: легкого на підйом, з хорошим почуттям гумору. А моєму б тільки вдома посидіти. Жарти про себе він зовсім не любить, огризається!

Якщо я пропоную з’їздити в парк або в гості до друзів, Паша знаходить виправдання, щоб залишитися вдома. То пробки його напружують, то голова болить, то він переїв.

Чоловік однієї моєї подруги змушує її спільно вивчати англійську мову. Ще одна знайома разом з чоловіком займаються спортом: бігають по вечорах і відвідують тренажерний зал. А я зі своїм чоловіком скоро почну деградувати. Нічого не хоче цей лежень!

Якось на весіллі у родичів я серед гостей запримітила подружжя. Вони весь час веселилися, сміялися над жартами один одного і танцювали. Відразу видно – у них прекрасні взаємини і справжні почуття. А Павло мене ні разу не запросив на повільний танець. Він якщо і піднімався, то щоб відвідати туалет.

Я не знаю як розхитати свого чоловіка, як перетворити його в більш рухливу істоту. Але вже дуже хочеться, щоб поруч був той, з ким ти летиш і дихаєш в унісон, з ким хоч на край світу махнеш.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.