Останнім часом найбільше, що я хочу, це відпочивати. Ми з чоловіком живемо на окраїні міста в приватному будинку. Тому скільки одружена, ми завжди тримали господарство. Свині, кури, корова. Через дорогу у нас роздолля, тому випасувати худобу є де. Поки малі були діти, крутилися, дбали, вели велике господарство. З часом діти стали допомагати, нам із чоловіком легше.

Та час не стоїть на місці. Сини виросли, пішли вчитися далі, створили свої сім’ї. До нас їздять не часто. А нам із чоловіком важко тримати стало. Тому залишили на господарстві курей. А так купуємо м’яса оптом, ділимо на три частини. Синам і собі залишаємо. Так що їжі вистачає. І більше вільного часу.

Одного разу старший син приїхав зі своєю донькою. Запитав, навіщо продали корову. Онуки наразі маленькі, своє молоко пили б. А про допомогу мовчить. Адже ми з чоловіком не молодіємо, і нам уже важко тримати велику худобу, відпочинку хочеться. А син не розуміє цього. Чекає, що ми й надалі вестимемо господарство, як і раніше, наразі вже для онуків.

А в мене велике бажання відпочити. Просто нічого не робити. Раніше про таке не думала, кудись поспішала, дбала. Як подумаю, в мене завжди запаси були, і в одязі, і в продуктах. Наразі все закінчується, а доповнювати запаси не поспішаю. Переважно через те, що пенсія відрізняється від колишньої зарплати. Віднині рахуємо кожну копійку. А про запаси, так вони нам не дуже й потрібні. До нас не часто ходять гості, а нам із чоловіком вистачає.

Мабуть, старію, якщо такі думки приходять в голову.

Джерело