Олександр а рано вийшла заміж. Їй тоді ледве виповнилося дев’ятнадцять років. Із чоловіком їй дуже пощастило. Єгор був найзаповітнішим нареченим у селі. І це не так. Усім хлопець був добрий. Хлопець працьовитий, дбайливий, гарний, чесний, добрий, до того ж із золотими руками. Першою в пари з’явилася дочка. Не встигла Сашко вийти з одного декрету, як одразу засіла до другого.

Другим у них народився син. Жили вони добре. Єгор один утримував сім’ю. Він не гребував і по господарству працювати. Дружина не дуже любила домашні справи. Вона переважно займалася і дітьми. Але чоловік її ніколи не дорікав за це.

Він міг і суп сам приготувати, і прибрати будинок. І все без зайвих коментарів. Коли молодшому синові було три роки, Олександра часто ходила до мами до їдальні, принаймні вона так говорила.

Мовляв, матері на роботі потрібна допомога. Насправді вона почала ходити до приїжджого Сергія, який перебрався до села у сезон урожаю, щоб трохи заробити. Вона сама не помітила, що сильно закохалася в нього. Потім коханець вмовив її покинути сім’ю та поїхати з ним. Він обіцяв їй життя у столиці. Олександра просто втекла з дому, залишивши дітей чоловікові. Дорогою вони зупинилися біля заправки.

Поки Олександра була у магазині, чоловік зник. Вона не знайшла ні його, ні його машини. Згодом стало відомо, що його забрала поліція. Вони його давно шукали. Під час пияцтва він завдав важких каліцтв своєму приятелю.

Сергія посадили. Олександра намагалася повернути дітей чоловіка, але чоловік її вигнав. Чи не пробачив він зраду. Олександра залишилася сама. Вона дуже пошкодувала, що зробила таку дурість.