Олексій одружився вдруге. У нього була дочка від першого шлюбу, а у Наташі було два сини. Наташа була доброю жінкою. Вона полюбила і прийняла маленьку Олю як рідну, а її сини до неї ставилися як до маленької сестри. Вона дуже смачно готувала і дуже добре справлялася з домашнім господарством. Вони вже рік як жили разом.

Жили дружно і щасливо. Наташа була рада, що тепер поруч є чоловік, а Олексій радів, що дочка росте в сім’ї, що у неї є мати, хоча б на час. Олексій рано повернувся з роботи, щоб з донькою погуляти. Всю дорогу вона говорила тільки про хлопчиків, своїх братів. Вона теж їх дуже любила, вона була слухняною і легко знаходила з усіма мову. Коли вони відійшли від дому, він куnив їй морозиво, і вони сіли на лавку. — Донечко, а ти свою маму пам’ятаєш?

Вона дуже красива і хороша. Просто їй треба було виїхати на деякий час, і скоро вона повернеться,- сказав він. — Але я не хочу. У мене є мама і брати. Я їх дуже люблю і не хочу, щоб вона мене забирала. Нехай ніколи не повертається. — Наташа не твоя мама, вона просто моя дружина. Твоя мама краще. — Тато, вона мене любить, а іншу маму я не пам’ятаю і не люблю.

Його перша дружина їх кинула, коли малятку було всього два рочки. Але Олексій сподівався, що вона повернеться. Вони повернулися додому, а на кухні на них чекала смачна вечеря. Після вечері діти гралися в кімнаті. Діти про щось сперечалися, і Наташа вирішила дізнатися, що вони не поділили. Вона хотіла зайти в кімнату, але зупинилася. Оля лаяла Вову: — Наталя і моя мама, — сказала дівчинка

. — Ні, моя, — дражнив її Вова. — І моя! — Ні, тільки наша. — Ну й гаразд! У мене є своя мама. І тато сказав, що вона скоро приїде. А ви залишитеся зі своєю мамою! — закричала вона і вибігла з кімнати. Олексій притих. Він теж все чув і розумів, що без пояснень не обійдеться.

— Ти поясниш, що відбувається? Замість того, щоб радіти, що у неї є мати, ти її налаштовуєш nроти мене? — Ні, просто я сподіваюся, що вона повернеться. Я не хочу, щоб Оля її забувала. І наш шлюб був помилкою, нам краще виїхати з Олею. — Твоя Зіна кинула тебе з дитиною і поїхала з якимось мужиком. А ти все чекаєш її? Я полюбила Олю як рідну, ти думаєш я її просто так віддам? Вона і моя дочка!

Почувши за дверима шурхіт, Наталя відкрила двері. Всі троє стояли за дверима і підслуховували їхню розмову. Діти стояли зі сльо зами на очах. — Мамочка, прости, я Олю більше не буду дражнити, тільки нехай вони не йдуть! — Тату, я не хочу знову з бабусею жити.

Я хочу з мамою і з братами жити. Я з тобою не піду нікуди. Мені інша мама не потрібна! Олексій не очікував від дочки такого. Він одягнувся, і виходячи з дому, сказав: — Ну і живи з ними! Він повернувся до матері. Він роздобув адресу ко лишньої дружини, куnив квиток і поїхав до неї. Коли він прийшов до її будинку, двері відкрив чоловік. — Ви до кого? — запитав чоловік. — А Зіна вдома? — невпевнено запитав він

. Чоловік запросив його в будинок і покликав Зіну. Відразу було видно, що вони живуть багато. Зіна була ваrітна. Вона була на останньому місяці. Зіна не стала навіть його слухати, відкрила двері і виштовхнула його, а слідом йому сказала: — Забирайся звідси і більше не приходь.

Ні ти, ні твоя дочка мені не потрібні. Він скоріше хотів виїхати звідти. Він поїхав на вокзал і куnив квиток на автобус. Він жив у вигаданому світі. Маючи таку хорошу дружину, він жив у минулому. Він поспішав попросити у Наталії вибачення, він нарешті зрозумів, що дуже помилявся.

А потім сталася ава рія. Він не відразу зрозумів, що сталося. Навколо всі кричали. Автобус занесло на узбіччя. Але він не відчував болю, оглянувши себе, він зрозумів, що з ним все в порядку. Маленька Оля спала. Раптом вона уві сні закричала: — Тату, тату! Наталя підбігла до неї і намагалася її заспокоїти.

— З татом щось сталося, — nлакала вона, — Подзвони йому, будь ласка, матуся! Олексій зрозумів, що з ним все гаразд. Він залишився живий, в цей момент задзвонив його телефон. Це була дружина. — Ти в порядку? — запитала вона. — Як я щасливий почути тебе

Джерело