Олена по праву вважала себе дуже щасливою жінкою.

Ну а що? Батьки живі та здорові, чоловік хороший, донька kохана.

Що ще потрібне для щастя?

Але ідилія таки одного дня порушилася, одного вечора чоловік прийшов додому похмурий.

Олена одразу почала його розпитувати.

-Що трапилося?

На тобі обличчя!

-Та знову Стьопу бачив, знову тинявся по окрузі без верхнього одягу, голодний і холодний.

Добре, що його Таїсія Степанівна покликала до себе і нагодувала.

Шкода мені пацана.

Степану було 7, два роки тому у нього не стало матері, а батько після цього запив.

Через складну сімейну ситуацію хлопчик ріс як бур’ян, сам по собі.

-Олено, давай його до нас заберемо, га?

Дружина здивовано завмерла.

І Влад виконав свій задум, батько без nроблем віддав їм сина.

Спочатку зі Стьопою було море турбот, він був зовсім не вихований, але потім став поступово звикати до сімейного затишку і з Настею потоваришував, вони практично ровесниками були.

Спочатку Олена сумнівалася, що вони правильно вчинили, але поступово жіноче серце розтануло, і вона почала ставитися до хлопчика, як до рідного.

КІНЕЦЬ.