Мар’яна з острахом чекала цього дня. І як виявилось недаремно. Хоча то нічого страшного не мало відбутися. Просто донька Оля прийшла додому і заявила що виходить заміж.

Слухала та не могла усвідомити що її маленька дівчинка стала вже зовсім дорослою. Готувала Мар’яна вечерю з особливим натхненням.

Все намагалася продумати до найменших дрібниць, хотіла вразити майбутнього зятя своїми кулінарними здібностями. Заради цієї вечері вона навіть не пішла на роботу.

Коли видалась хвилька перепочити, жінка поринула думками у своє минуле, згадуючи як у неї все було.
Мати її виховувала одна тому важко працювала, щоб донька мала все.

Тоді Мар’яна цього не розуміла, ображалася коли їй мати не давала як кажуть кишенькових грошей. Тепер вона звісно розуміє, що її мама задля неї була готове на все.

Щоб Мар’яна навчалася в університеті жінка працювала прибиральницею, а надворі була зима. Вона важко прихворіла, що заледве відійшла. Після цього Мар’яна перевелася на заочне, не сказав про це матері, а їй повідомила що знайшла роботу і тепер їй допомагати не потрібно.

Жінка й досі пам’ятає як ледве зводила кінці з кінцями. І навіть тоді коли вона і справді влаштувалася на роботу легше її не стало, адже до того часу вона вже встигла взяти декілька боргових зобов’язань на себе.

Тож здавалося що вона не вибереться з них ніколи. Розуміла як важко жити в цьому світі, якщо за спиною ніхто не стоїть, що нікому подати руку підтримки та захистити. Вона завжди сама собі прокладала дорогу в життя. Однокурсниці та колеги одна за однією виходили заміж а вона була самотня, робота не приносила задоволення та й грошей було обмаль.

Але потім усе раптово змінилося. У її житті появився він. Вадим був майже на 20 років старший від Мар’яни, уже двічі розлучений. Він задарував Мар’яну дорогими подарунками квітами та неймовірними побаченнями. З Вадимом Мар’яна почувалася в безпеці. Невдовзі вони одружилися.

Мар’яна повірила що нарешті заслужила на своє щастя та що більше ніхто ніколи не зможе його в неї забрати. Однак, минали роки Мар’яна все більше розцвітала, їхня донька підростала а Вадим старів. Їхнє сімейне життя почало перетворюватись на рутину.

На той час вона вже управляла цілим відділом у фірмі, керівником якої був Вадим. Там жінка й не помітила, як закрутила роман з співробітником Павлом, якому було всього 30 років. А Мар’яні на той час 45.

Її почало саму манити до цього молодого чоловіка, було в ньому щось таке.. І коли вже жінка сама наважилася зруйнувати власну сім’ю та доля випередила її. Вадим швидше сам дізнався про все.

Чоловік мовчав. Мар’яна почала якось виправдовуватись. Він мовчки слухав а потім сказав: ” Якщо хочеш то йди, але якщо вирішиш залишитись, то ми вдамо що нічого не відбулося і будемо жити дальше”.

Слова Вадима так вразили Мар’яну, що після цього вона з Павлом не бачились більше. Спогади жінки перервав замок вхідних дверей який клацнув. То якраз прийшла донька із своїм хлопцем. Яке здивування Мар’яни було, коли вона побачила Павла, того самого, через якого колись не зруйнувалася її власна сім’я.

Жінка намагалася поговорити з Павлом, коли з кімнати вийшла Оля, та переконати його залишити в спокої доньку.

Та Павло твердо стояв на своєму. Він сказав Мар’яні що вона йому один раз зруйнувала життя, покинувши його то вдруге їй не вийде.

Тож Мар’яна зрозуміла, як зле пожартувала з нею доля і що вона вже нічого на жаль не може вдіяти.

А у вас дорогі читачі було у житті якесь подібне дежав’ю?

Джерело