Ігор з дідом Іваном приїхали до його рідної дочки в село. Вони доїхали до хати, на яку вказав старенький. Ігор допоміг йому вийти з машини. Він озирнувся і раптом побачив, що з хвіртки вийшла якась жінка з відром у руці. – Здрастуйте, – привітався Ігор. – А я ось діда привіз до вас. – Здрастуйте, – здивовано привіталася жінка. Вона уважно оглянула діда Івана. – А нащо він нам потрібен?! – раптом заявила вона. – Так це ж ваш батько! – ахнув Ігор. Він не розумів, що відбувається

Ігор їхав завантаженою трасою на своєму темно–коричневому джипі і слухав музику. Їхав один у село на поминки дядька, брата батька. Батька теж немає в живих, поховав Ігор його три роки […]

Катя посмажила картоплю, відкрила баночку квашених огірочків. – Коханий, іди вечеряти, – гукнула вона до чоловіка. Григорій швидко прийшов на кухню, і подружжя сіло за стіл. Тільки-но Григорій взяв виделку до рук, як раптом подзвонив його телефон. – О, мама дзвонить. А я все не міг до неї додзвонитися, – сказав чоловік і підняв слухавку. Григорій привітався з мамою, і не встигши нічого більше сказати, почав уважно слухати Ніну Степанівну. Катя сиділа біля чоловіка, і випадково почула, про що так активно говорить свекруха. Жінка прислухалася до розмови і застигла від почутого

Катя вважала, що їй дуже не пощастило зі свекрухою, хоч її знайомі і навіть мати з нею не погоджувалися. – Ти все вигадуєш, – казала їй мама. – Ніна Степанівна […]

Олег з Христиною приїхали до метері у гості. Ніна Петрівна накрила стіл, посиділи, порозмовляла з сином про те, про се, а потім усамітнилася з невісткою і про щось довго розмовляла. Коли молоді збиралися їхати, свекруха довго цілувала невістку зі сльозами на очах. Усю дорогу Христина сиділа замислена. Олег навіть занепокоївся і запитав: – Що сталося? Ти сьогодні не схожа на себе. Мама тебе чимось засмутила? – Олег, я повинна тобі дещо розповісти, – раптом сказала Христина і виклала все чоловіку. Олег вислухав дружину і застиг від почутого

Ніна Петрівна проживала у невеликому затишному будиночку з великим садом та городом за тридцять кілометрів від міста. Чоловіка її не стало майже десять років тому, коли вона тільки-но вийшла на […]

Ірина весь день крутилася біля плити. Жінка накрила святковий стіл, сьогодні у неї день народження. За півгодини прийшли подруги, сіли за стіл. Застукали ложки, почалися розмови. – Оселедець під шубою, так смачно, – Валя заплющила очі. Іра трохи розслабилася: “Поки все йде добре!” – У нас для тебе є подарунок, – продовжила Соня і дістала з сумочки конверт. – Дівчатка, не варто, ви чого! – Ірина замахала руками. – Ти відкрий і подивись! – усміхнулася Марія. Ірина взяла конверт, відкрила його, і застиrла від здивування, вона ще не знала, як зміниться її життя після цього подарунку

Через що Ірина так переживала, те і сталося. Так сталося, що сьогодні за одним столом зібралися тільки жінки. Поодинці кожна з присутніх була чудовою людиною, справжньою подругою, але разом. Коли […]

Олег забіг на вуличку з квітковими магазинами, забігав по черзі в кожен, і був вельми засмучений, бо в жодному з них він не знайшов білих лілій. “Зараз на них не сезон”, – пояснили йому в одному з магазинів. “Візьміть білі хризантеми, вони дещо схожі на лілії”, – запропонували в іншому. Та чоловікові були потрібні лише конкретно лілії – білі лілії для його коханої Лілії. Олег вже хотів опустити руки, та раптом в останньому магазині він таки побачив ті квіти, які шукав, але коштували вони шалено дорого – одна гілочка 500 гривень. Продавчиня пояснила, що ці суцвіття вони вирощують як вазони і зрізають квіти, використовуючи їх по одній гілочці до дорогих букетів. – А мені потрібні вони усі, – Олег кивнув на відро, в якому було понад 20 гілочок білосніжних лілій

Олег забіг на вуличку з квітковими магазинами, забігав по черзі в кожен, і був вельми засмучений, бо в жодному з них він не знайшов білих лілій. “Зараз на них не […]

Надія одягла хустинку, набрала в дворі осінніх квітів, і пішла сама на цвинтар. Вона завжди в цей день так робила… Жінка протерла пам’ятник. На фото її сестричка Любочка сміється. Вона, як і раніше, молода і дуже-дуже гарна… – Вибач мені, сестричко, вибач мені, Любочко! – говорила жінка, а сльози котилися по щоках. – Вибач, що так вийшло, що я така щаслива. Не заслужила я! Вибач, що все мені дісталося, а тобі лише сира земелька… Додому Надія поверталася повільно. Раптом жінка почула, що її хтось гукає. Вона обернулася і зупинилася від несподіванки

– Бабусю, ми нагулялися! – Сашко й Люда забігли в будинок і одразу сіли до столу, – Оладки! Мені зі сметаною – А мені з малиновим варенням! Вони шуміли і […]

Як син сказав, що збирається одружуватися і приведе невістку до нас, я зрозуміла, що потрібно щось змінювати, бо у нас двокімнатна квартира, я живу в прохідній кімнаті, тому Вадиму з дружиною незручно буде. Я тоді вирішила звільнитися з садочку, адже вихователькою заробляла копійки і поїхала в Італію заробляти євро, щоб покращити собі і синові життя. Мені так важко було спочатку, чого я там тільки не надивилася, часто недобрі люди попадалися на моєму шляху. Але навіть не було кому поскаржитися, вилити душу, бо я розуміла, що в сина тепер своє життя, а невістці до мене точно діла не буде. Та, коли я вже не очікувала змін, Італія мене порадувала трохи

Усі 12 років я по чужим людям ходила, набридала їм та чого добилася? Все одно не хороша в кінці залишилася, – скаржиться Ольга Павлівна, – я їм хорошу квартиру залишила […]

Петре, твій телефон дзвонить, – гукнув в кінці робочої зміни Петра його товариш. Чоловік подякував, взяв телефон до рук і неабияк здивувався, бо дзвонила йому донька, яка народила дитину, і Петро знав, що саме сьогодні виписка, і що зять її має забрати додому. – Тату, Валентин не приїхав. Зможеш ти по нас приїхати? – розридалася в слухавку Антоніна. – Тихо, дочко, не плач. Як це, не приїхав? Забув, чи що? – ще нічого не зрозумів Петро. – Та ні, батьку. Він відмовився і від мене, і від дитини

– Петре, твій телефон дзвонить, – гукнув в кінці робочої зміни Петра його товариш. Чоловік подякував, взяв телефон до рук і неабияк здивувався, бо дзвонила йому донька, яка народила дитину, […]

Я була така здивована, що не передати: – Наталю, ви совість маєте, взагалі? Я цю квартиру для сина свого пристаралася, ви обоє маєте роботу, а я досі виплачую кредит. У мене всі заощадження закінчилися, ледве на хліб вистачає, давай з Олександром тепер ви все платіть, – на вихідних мене зранку набрала свекруха. Все б нічого, я розумію її, адже вона мати, але вона хитра людина і я добре знаю, що вона задумала щось, тому відразу їй про документи сказала

Моя свекруха, матір мого чоловіка Олександра, як кажуть в народі, “хотіла як краще”. І тепер це її бажання – причина наших дуже нехороших відносин в родині і постійних непорозумінь, які […]