– А непогано ти влаштувалася, дивлюся! – Зло примружилася свекруха. – Чоловік цілодобово працює, а вона сидить собі вдома, та спиногризів плодить

– А непогано ти влаштувалася, дивлюся, – зло примружилася Віра Іванівна, – Чоловік цілодобово працює, а вона сидить собі вдома, та спиногризів плодить. Гості завмерли. Подібну виставу навряд чи де […]

Ольга Федорівна мила посуд, коли у двері подзвонили. – Мамо, вгадай, що в мене в руці? – Микита сховав руки за спину, і увійшов у квартиру. – Не знаю, – розвела руками Ольга Федорівна. – У тебе там може бути все, що завгодно. – Подумай… Добре подумай, що ти завжди хотіла? – якось підозріло запитав син. – Ну я не знаю, так відразу і не згадаю, – розвела руками жінка. – Коротше, я підготував тобі сюрприз, про який ти завжди мріяла, – усміхнувся Микита, дістав з-за спити конверт і вручив його матері. Ольга Федорівна відкрила конверт і ахнула від побаченого

– Мамо, вгадай, що в мене в руці? – Микита сховав руки за спину. Він заїхав до матері після роботи, щоб потішити її. — Не знаю, — розвела руками Ольга […]

Мені 50 років, і я ще не знайшов супутницю життя. Тому вирішив зареєструватися на сайті знайомств, сподіваючись зустріти гідну жінку.

Мені 50 років, і я все ще не одружений. Нещодавно вирішив зареєструватися на сайті знайомств, щоб нарешті знайти гарну жінку. Увагу одразу привернула одна – Олеся. Я подумав, що все […]

Ніна приїхала в гості до тітки Поліни. Вона не була в неї 20 років. Жінка зайшла у знайомий під’їзд. Тітка Поліна відчинила двері. – Ніночко, приїхала, доню моя! – сказала вона. Ніна зробила крок через поріг. – Заходь, я краще тебе розгляну, Ніночко, – сказала тітка. – Красунею стала, та й була такою в дитинстві. А мене хоч впізнала? – Впізнала, тітко Поліно, звісно. Дуже рада тебе бачити, – Ніна обійняла її. Потім був чай ​​із яблучним пирогом з корицею і розмови про життя. – Ось візьми, це твоє, – раптом сказала Ніна і дістала якусь коробочку. Тітка аж руками сплеснула від побаченого

Ось Ніна і повернулася сюди, майже через двадцять років. Вона не могла б назвати це містечко містом дитинства, але як же ж вона любила приїжджати сюди школяркою на літні канікули! […]

– Ось як на нормальну роботу влаштуєшся – приходь, а ледаря я бачити не хочу, – заявила мама

Мені, як заведено писати у романах про аристократію, відмовили від дому. Зробила це моя мама, яка вирішила, що дочка-ледарка або, того гірше, утриманка, їй не потрібна. Чому мама вирішила, що […]

Я займаю добре оплачувану посаду в транснаціональній компанії. І оскільки мій друг Андрій, якого я знаю ще зі шкільної лавки, ніколи не був матеріально забезпеченим, я плачу за нього. Щоразу, коли ми разом йдемо “на каву”, витрати я всі беру на себе. Але Андрій, зрештою, мене дуже здивував. Як добре, що я зустрів нашого спільного друга. А інакше, він би ще довго наживався на моїй доброті

Я займаю добре оплачувану посаду в транснаціональній компанії. І оскільки мій друг Андрій, якого я знаю ще зі шкільної лавки, ніколи не був матеріально забезпеченим, я плачу за нього. Щоразу, […]

Михайло приїхав своєю машиною в рідне село. Чоловік зупинився біля батьківського будинку. Вікна були закриті дошками. Хату безуспішно намагалися продати ось уже другий рік після того, як пішли в засвіти батьки Михайла… Чоловік відкрив двері в хату і одразу відчув запах вогкості. – Ох ти ж, Господи… Ну, і справи тут… – промовив господар і раптом почув, що ззаду хтось є. – Із приїздом Михайле Михайловичу! От і повернувся ти у рідні краї… Надовго? – одразу ж поцікавився жіночий голос. Михайло здивовано обернувся, вже здогадуючись хто там такий прийшов

Михайло заїхав машиною в рідне село і зупинився біля батьківського будинку. Вікна були закриті дошками, будинок безуспішно намагалися продати ось уже другий рік після того, як пішли у засвіти батьки […]

Марія стояла біля вікна. Вона вдивлялася у поля, що тяглися до самого горизонту. Її коханий Андрій дрімав у кріслі. Поряд з ним стояла чашка чаю, який вже охолов. Марія дивилася на чоловіка і відчувала, як щось тихо йде. Життя – чи, може, просто час… – Андрію, ти б випив чаю, – тихо сказала жінка. Андрій розплющив очі, посміхнувся. Він знав, що від цього чаю нічого не зміниться, що час уже не можна повернути назад. – Марійко, та навіщо цей чай? Ти ж знаєш. Все вже знаєш, – його голос звучав м’яко. Марія зітхнула. Вона знала, що буде далі

Марія стояла біля вікна, вдивляючись у далекі поля, що тяглися до самого горизонту. Легкий вітерець дув у бік будинку, приносячи із собою запах осені – запах в’янучого листя та сирої […]