– О ні, Тарасе! Твоя мама з нами жити не буде! Інакше я на розлучення подаю образу, вибачай, – це я вчора чоловіку категорично заявила. Я виходила заміж у червоній сукні, свекруха про це знала заздалегідь. У РАЦСі подарувала мені шикарний букет жовтих троянд з метровими зеленими стеблами. Через них я виглядала на фотках як світлофор. А розтратилася на цю красу свекруха не випадково: вона підійшла до мене між ділом і уточнила, що жовті квіти – це на розлуку. Після весілля свекруха зі свекром виділили нам чоловіком квартиру, але порожню. Вікна старі, меблі не було. Облаштовуйтесь, мовляв, і живіть, вам лишиться квартира
– О ні, Тарасе! Твоя мама з нами жити не буде! Інакше я на розлучення подаю образу, вибачай, – це я вчора чоловіку категорично заявила. Чоловік наче і на моїй […]
Анатолій почав часто затримуватись на роботі. – Дивно, – думала його дружина Рита. – То на роботі допізна сидить, то до свого друзяки Петра бігає в гараж. І що там можна робити майже кожен день?! А якось Рита вирішила сходити в торговий центр. Вона хотіла прогулятися, а ще купити в одному магазинчику ґрунт і горщик для квітів. Жінка зайшла в торговий центр, озирнулася навкруги і раптом застигла від несподіванки. Назустріч їй ішов її Анатолій. І він був з якоюсь дівчиною! Подруга Анатолія повернулася обличчям до Рити і… Рита не повірила своїм очам. Вона знала цю дівчину
Рита зупинилася біля свого під’їзду. Далі було не пройти, вантажники намагалися занести рояль. І хоч ніжки в рояля були відкручені, дверний прохід виявився вузьким для нього. – Він все одно […]
Ох, одразу полізло: чому я про переїзд не сказала, мусила, бо онука – моя спадкоємиця по праву. Здрастуйте, приїхали! Я ще не збираюся на той світ
Сина не стало за рік після розлучення. Квартиру він колишній дружині та дочці віддав, тож спадщини мені не залишив. З колишньою невісткою ми ніколи не товаришували. З онукою я спілкувалася, […]
Поліна йшла по вулиці й посміхалася своїм думкам. Дівчині спала на думку одна ідея і вона уявляла, як її можна буде реалізувати. – Я зможу допомагати знедоленим, коли все зроблю! – думала Поліна. Замислившись, дівчина випадково зашпорталася, і раптом хтось її підтримав. Поліна обернулася, щоб сказати спасибі. Біля неї стояв якийсь молодий хлопець. Він широко посміхався і підтримував Поліну за лікоть. – Мене звуть Микола і мені приємно, що я допоміг такій гарній дівчині! – сказав молодик. – А вас як звуть! – Мене Поліна, а ви…? – дівчина глянула на хлопця й не повірила своїм очам! Вона його знала
– А ви набагато добріші за всіх інших тут, дякую вам величезне, люба, – голос бабусі було ледь чути. Вона дивилася на Поліну світлим вдячним поглядом. Колись блакитні очі її […]
З Андрієм я познайомилася два роки тому, йому 35 років, він має 5-річну дочку Аллу, теж від попереднього шлюбу. Все було добре, проте півроку тому ситуація погіршилась.
Мене звуть Настя, мені 33 роки, маю 7-річного сина Васю від попереднього шлюбу.З Андрієм я познайомилася два роки тому, йому 35 років, він має 5-річну дочку Аллу, теж від попереднього […]
– Навіщо я витрачатиму rроші на покупку квартири, коли у вас вона вже є? – пирснула зі сміху свекруха. – Ми ж разом житимемо! Навіщо нам з вами друге житло
– Смачно? – свекруха вистрибнула переді мною, наче чорт із ладану. – Подобається тобі моє приготування? – Непогано, непогано, – закивала я, насилу ковтаючи пересолений борщ. Анастасія Петрівна зворушено усміхнулася, […]
Рівно о десятій ранку до будинку Вероніки під’їхав мікроавтобус. З нього одразу вискочив її хлопець Дмитро. Він взяв Вероніку за руку і підвів її до машини. Дмитро представив дівчину своїм друзям. Після цього всі вирушили на пікнік. Всю дорогу Дмитро та його друзі розважали жіночу половину компанії анекдотами й різними жартиками. Дівчата дуже сміялися. Тільки один хлопець, Олександр, весь час мовчав, уважно спостерігаючи за дорогою. Місце, куди вони приїхали, було дуже мальовничим. Красива природа, соковита зелень, а неподалік виднілося озеро… Але, коли всі вийшла з мікроавтобуса, то так і застигли від побаченого
Коли Дмитро запросив Вероніку на пікнік, вона зраділа. І не так можливості провести вихідний день на природі, скільки тому, що Дмитро нарешті вирішив познайомити Вероніку зі своїми друзями. Вона вважала […]
Ось тут ми поставимо двоспальне дубове ліжко. А над нами буде підвісна стеля з красивим світильником, – сказала дочка, коли показувала квартиру, яку вони нарешті купили. – А де ж ви мене притулите, – запитала я несміливо. – Ой, мамо, ти ж завжди нам казала, що молоді повинні жити окремо. Та й ми так подумали, що тобі в такому віці кудись переїжджати, не годиться. Та й тато ж в селі спочиває. Ти коли хочеш, до нього прийдеш, свічечку запалиш, квіточку посадиш. Там тобі краще буде. – Я прикрила рукою обличчя, щоб не показувати, що я плачу
– Ось тут ми поставимо двоспальне дубове ліжко. А над нами буде підвісна стеля з таким красивим світильником, – сказала дочка, коли показувала квартиру, яку вони нарешті купили. – А […]
Коли Галина поверталася з Італії, то жила в старенькій хатині в селі, яка ще їй від мами дісталася. А потім їхала в місто, в гості до дітей. У дітей аж очі світилися, коли мати переступала їх поріг з великими торбами. Доставала смачні гостинці онукам, які юрбилися біля неї і весело щебетали, а дітям давала гроші. Та довгої її гостини ніхто не чекав, бо, нагодувавши матір, діти чекали, коли вже вона поїде додому, щоб не звільняти їй кімнату і не стелити чисту постіль
Копійку до копійки Галина складала аж 10 років, поки працювала в Італії. Діти вже мали свої сім’ї, давно жили самостійним життям. Про матір згадували рідко, зате, як вона приїжджала в […]
В четвер Тетяна забула матері перетелефонувати, в п’ятницю теж щось закрутилася, бо роботи було багато, тому набрала маму аж в суботу, але та не відповідала. Тоді то і тьохнуло щось у грудях жінки, вона вскочила в свою машину і помчала в село. “Тільки би встигнути”, – молила Бога вона всю дорогу. Коли під’їхала до воріт, то побачила, що вони були відчинені, а на подвір’ї зібралося чимало людей. Мама стояла у чорній хустці. “Не встигла…” Жінка не могла стримати сліз. Обійняла матір. Вони довго просто разом плакали. “Донечко, батько дуже чекав на тебе…”, – сумним голосом повідомила мама, і вручила Тетяні листа в конверті. Це був прощальний лист від тата
Тетяна витягла з сумки телефон і побачила там кілька пропущених дзвінків від матері. “Напевно щось сталося… Але що там могло статися? Перетелефоную пізніше, спочатку поїм і відпочину”, – в голові […]