Зіна була у відрядженні. Увечері вона вирішила подзвонити до свого чоловіка Андрія. Вони поговорили, побажали один одному добраніч і попрощалися. – Бувай, коханий, – сказала Зіна і вже збиралася покласти телефон, як раптом знову почула голос чоловіка у слухавці. – Мабуть, ще щось хоче сказати, – подумала Зіна. Вона тільки–но хотіла відповісти, як зрозуміла, що Андрій розмовляє з якоюсь жінкою! Її голос видався Зіні дуже знайомим. – Та це ж моя подруга Анжела, – ахнула Зіна. – Я так кохаю тебе, але я не можу зараз піти від дружини, – говорив чоловік. Зіна не вірила своїм вухам
Зіна вірила чоловікові — вона його любила зі школи, і коли вони побралися, то була найщасливішою на світі. Андрій, уважний, чуйний, дбайливий, справді був чоловіком, про якого можна лише мріяти. […]
Андрій прийшов додому раніше й одразу відчув, що в квартирі хтось є. Він роззувся, зайшов на кухню і побачив свого сина Сашка! Хлопець нарізав овочі для салату, а на столі стояла коробка з тортом. – Ого! У нас свято намічається? – сплеснув руками Андрій. – Так. Сідай, все готове. Я хочу тільки попередити тебе… – почав Сашко, але раптом пролунав дзвінок у двері і хлопець побіг відчиняти. Через хвилину він зайшов на кухню з якоюсь дівчиною. Андрій глянув на неї й очі вирячив від здивування
Раннього недільного ранку Андрія розбудив дзвінок. Спросоння він схопив мобільник і нерозуміюче дивився на темний екран. Але тут раптом пролунав дзвінок, вже у двері. Андрій скочив, одягнувся і кинувся відчиняти. […]
– Тамаро! – кричала мати з вікна. – Іди одяг розвісь! Тамара ледь витягла у двір величезний тазик із купою одягу і почала розвішувати простирадла та наволочки на мотузки. Іноді доводилося вставати навшпиньки, щоб причепити прищіпку. Тамара витягла останнє простирадло з тазика і вже збиралася розправити його й почепити, як раптом її погляд застиг, а щоки почервоніли. Вона знітилися і дуже засоромилась. На подвір’ї зʼявився він
Тамара втомлено подивилася на годинник. Вже полудень. Вона стирчала в магазині майже годину, але за цей час так і не підібрала потрібну плитку у ванну кімнату. Найприкріше, що гроші були, […]
Олексій рвав вишні на подвір’ї, раптом чоловік почув дивні звуки за парканом сусідів. Він вирішив перевірити, що відбувається. Олесій зазирнув через паркан, і помітив, як баба Катя свариться з якоюсь дівчиною. – Баба Катя, щось сталося? – занепокоївся Олексій. – Може допомогти? Сусідка усміхнулася. – Та ні все добре. Не хвилюйся. Ось вчу, як на городі працювати, – бабуся махнула рукою на дівчину. Незнайомка обернулася і подивилася на чоловіка. Олексій застиг. – Невже це вона? – тільки й подумав чоловік
Усі в селі знали, що у баби Каті є син, іменитий професор. Здебільшого завдяки тому, що баба Катя сама невтомно розповідала про нього та його успіхи. Іноді бачили і самого […]
Тетяна варила холодець, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив внук Іван. – Бабусю, привіт, а ви з дідом не будете проти, якщо я до вас завтра зайду? Тільки я буду не один! – таємничим голосом сказав Іван. – Звісно заходь. А з ким будеш? – здивувалася жінка. – А це вже сюрприз, – пояснив внук. Наступного дня у двері подзвонили. – Іван! – Тетяна кинулася до дверей. На порозі стояв внук і якась дівчина. – Бабусю, це Рита, – представив дівчину Іван, і підозріло посміхнувся. Тетяна почула це ім’я і ахнула
Зазвичай після школи до бабусі Тані та діда Миколи забігали онуки. Старша Оленка одразу ж до діда Миколи біжить: – Діду, з геометрії важке задали, допоможи. Дід їй відразу: – […]
– Світланко, давай картоплі насмажемо? Мама ікру з кабачків передала, уявляєш? – радісно сказав Ігор. – Ну давай, – зітхнула дівчина і вирушала на кухню смажити картоплю. – Доки не забув! У моєї сестри скоро день народження. Пам’ятаєш? – радісно сказав чоловік. – Так, пам’ятаю, – спробувала усміхнутися Світлана. – Так ось, я вирішив купити їй дорогий телефон. Все таки 35 років, ювілей, – повідомив Ігор дружину. Раптом Світлана змінилася на обличчі. – А ось це вже ні! – вигукнула Світлана. Ігор здивовано дивився на дружину, не розміючи такої реакції
Світлана роздратовано потерла скроні. Голова стала важка, варто було Ігореві згадати свою рідню. Взагалі спочатку у них склалися непогані відносини. Світлану завжди привітно приймали, мати Ігоря вічно метушилася зі своїми […]
Галина дивилася телевізор, як раптом у двері подзвонили. Вона відклала пульт і потихеньку пішла в коридор. Жінка відкрила двері і ахнула! На порозі стояв її Миколка! – Микольцю, синку! – радісно сказала Галина Степанівна. – Ти ж у Польщі був! – Повернувся я. Досить тих заробітків. А це Люда – моя наречена. Галина Степанівна дуже зраділа. А наступного дня Микола раптом сказав: – Я тут твої речі зібрав. Не ображайся, мамо, але ти тут зайва! – Як це?! Синку ти що, куди ж я піду?! – Галина Степанівна не вірила своїм вухам
Любов, як відомо, ніколи нічого не помічає і діє безрозсудно… А якщо справа стосується єдиного сина, то це взагалі набуває небачених обсягів… …Галина Степанівна багато років чекала, що її єдиний […]
І тепер я думаю, на якого милого мені такий чоловік. Може, поки не пізно, і немає в нас діток, тікати? Я ж поверталася додому з чітким розумінням, що все, що я попросила Мирона, буде виконано. Та де там. Якби я не постійно не тикала носом Мирона в його брудні шкарпетки, то вони б за декілька днів стали невід’ємною частиною інтер’єру. Але тут вже моя стресостійкість похитнулася настільки, що я не змовчала!
І тепер я думаю, на якого милого мені такий чоловік. Може, поки не пізно, і немає в нас діток, тікати? Я ж поверталася додому з чітким розумінням, що все, що […]
Після того, як не стало чоловіка, я на пів року, а може рік, переїхала жити до сина з невісткою. Ну боюсь я сама бути в квартирі і все. Десь тижні два все було добре, а після Ліля мене почала вчити, щоб я в кімнату до онука без стуку не заходила. Мені 65 років, а Данилку всього десять. – А він що, король, щоб до нього стукати? Може ще кланятися накажеш, Лілю! Не роби проблеми там, де її немає
Чоловіка мого два місяці тому не стало. Я ж в квартирі чогось не могла одна жити, тому напросилася до дітей. В Андрійка мого трикімнатна квартира, ось вони мені місце й […]
Приїхала свекруха в село без жодного натяку чи попередження. І зразу з порогу почала мене брудом поливати. “Так, правду каже мій син. Ти ніяка не господиня в домі. Повсюди безлад та й сама диви, голова жирна, й кофта розтягнута. Я навіть коли в пологовий їхала то і наготувала і насмажила, а як приїхала, то й посуд помила і з дитиною завжди все встигала, і виглядала гарно і чоловіку час приділяла, не те що ти”
Наші стосунки розвивалися з чоловіком дуже швидко. Через пів року ми стали з Максимом жити в моїй квартирі окремо, а іще через три місяці я дізналася, що чекаю дитину. Марія […]