Все б було добре, якби ви, Тамаро Василівно, не ойкнули на весь голос!, – сказала мені невістка в той момент, як мій онук падав під стілець. – Ну а як інакше, Анно? Я ж жива людина, і як кожна мама і бабуся, хвилююся за здоров’я онука, – відповіла я невістці. Всі гості вже розійшлися, а я досі відчувала на собі погляд невістки. Було таке враження, що вона велике “це-бе”, а я так, якась прислуга в домі
– Все б було добре, якби ви, Тамаро Василівно, не ойкнули на весь голос!, – сказала мені невістка в той момент, як мій онук падав під стілець. – Ну а […]
Я знала, що мій чоловік скупий. Але коли відкрила конверт, щоб подивитися, скільки rрошей дарує чоловік на весілля сестри, то була сильно выражена
Мій чоловік рахує кожну kопійку, коли я прошу у нього rрошей на дитину, то він видає мені смішну суму, на яку можна купити хіба що одне яблуко. У мене у […]
Довелося вдатися до хитрощів. Подруга порадила, мовляв, скажи, що у тебе затримка і все побачиш, як Єгор взагалі до тебе ставиться. Якщо і тоді до вівтаря не поведе — треба кидати
— Ну так, я на нього, можна сказати, натиснула, — каже Ніна подрузі. – Та просто набридло вже жити в невизначеному статусі. Мені був 31 рік, разом жили вже більше […]
Зоя познайомилася з Миколою. Коли привела його додому представити батькам, усі були здивовані. Кавалер виявився, м’яко кажучи, не дуже гарний… – Ну-ну, – сказав тато після його відходу. – З лиця води не пити, – додала бабуся. – Задоволені? – поцікавилась Зоя. – А нам що? Ти маєш бути задоволена! – сказала мама. І Зоя переїхала до Миколи. В них усе було гаразд. А потім дещо сталося… Якось Зоя приїхала в свій гараж забрати деякі інструменти. Ще здалеку вона побачила, що двері в гараж відкриті і там стоїть її машина. Зоя підійшла ближче. В машині явно хтось був! Вона придивилася і раптом тихенько розсміялася від побаченого
Головне бути живим, а решту можна змінювати. Які мудрі слова! І ось тепер це саме змінювання треба було випробувати на собі красуні й розумниці Зої, яка вже помилилася в першому […]
Всі зароблені євро я синові відправляла. Син гроші брав, ділився з сестрою, а до моїх потреб дітям було байдуже, вони все на себе витрачали. Мені вони казали, що поки я надумаю повертатися, вони все зроблять. Одного разу я приїхала у відпустку, то була зима, на Різдво. Я думала, що хтось з дітей мене забере до себе, щоб я в своїй хаті не мерзла, та діти мене до себе не покликали. І до мене дійшло, що якщо я їм не потрібна зараз, то і потім буду непотрібною. Приїхала я в Італію, і якраз роботу змінила, а заразом змінилося і моє життя
– Відразу їдь до мене, мамо, – скомандував син по телефону. – Ми з дружиною і дітьми на тебе чекаємо. Марина готується до твого приїзду, голубці твої улюблені зробила. Не […]
— Зрозумій, Федя, мені твоїх дітей не потягнути. Коли я тебе одного кликала, ти не йшов, усе Галю свою шкодував. А її все одно не стало. А мені себе тепер жаліти треба. І так я своїх, рідних діток хочу… – Юля повісила слухавку і зітхнула. Федір не очікував від Юлі таких міркувань, але зрозумів її. І більше не став думати про те, щоб налагодити своє особисте життя
Федір жив зі своєю дружиною Галиною на околиці невеликого містечка. Близької рідні в них було небагато: тільки мати Федора, Галя була сиротою, з дитячого будинку. Коли Федір одружився, то його […]
Тетяна з Миколою почали жити разом. Жили вони на дачі Миколи в селі. От тільки їздити в село з міста жінка часто не могла. – Треба в місто перебиратися, – сказав Микола. – Ти ж по дві години в дорозі, а що взимку буде? – Та нічого, я звикла, – сказала жінка. – Ні, – твердо заявив Микола. – Як все до зими підготую, переїжджатимемо в мою міську квартиру! Микола вирішив подзвонити сусідці. Їй Микола залишав ключі від квартири. – Ти знаєш, Микольцю, я вчора тільки приїхала, і здається, у твоїй квартирі хтось живе… – Як це?! – ахнув Микола. Чоловік не міг навіть уявити про, що вона говорить
Микола Васильович прожив у шлюбі з Оленою Сергіївною 40 років і коли її не стало, він відчув себе дуже самотнім. Їхнього єдиного сина раптово не стало багато років тому, не […]
Людмила готувала святковий стіл до свого ювілею. Зрозумівши, що вона не встигає, вона викликала на допомогу свою подругу. – Ось надумалося ж тобі святкувати, – засудила її Віра. – Зараз прийнято або у ресторані справляти, або взагалі не справляти. – Ну, вибачте, у мене немає грошей не ресторан, а святкувати обов’язково треба! – підозріло сказала іменинниця. – Навіщо? – здивувалася подруга. – Свекруха повинна зробити мені шикарний подарунок, – усміхнулася Людмила. – І який це подарунок? – здивувалася жінка. Людмила нахилилася до подруги і щось прошепотіла їй на вушко. Віра вислухала її і аж рота відкрила від почутого
Людмила задоволено посміхалася, слухаючи розмови свекрухи з родичами про те, що кожній невістці вона дарує на тридцять років золотий браслет із рубінами. – Ми Юлі позаминулого року подарували, вона була […]
Cвекруха приїхала з-за кордону. Вона зайшла до нас без попередження: чоловіка не було вдома. Вона говорила, а я мовчала.
Хочу вам, дорогі читачі, розповісти свою історію, в якій я дуже вдячна своїй свекрусі за те, що саме вона допомогла мені зрозуміти, що я зовсім не потрібна своєму чоловікові. І […]
Був недільний ранок. День почався як завжди – із запаху свіжої кави і звуків мультиків з дитячої кімнати. Віктор стояв у дверях кухні. Він спостерігав, як його дружина Катя порається біля плити. Її руде волосся золотилося в променях ранкового сонця. П’ятнадцять років разом, а він досі милувався нею, коли вона не бачила… – Катю, нам треба поговорити, – голос Віктора пролунав несподівано хрипко. Жінка не обернулася, тільки її рука з лопаткою на мить застигла над сковородою. – Про Лізу? – спокійно запитала Катя, продовжуючи готувати сніданок. Віктор аж стрепенувся. Звідки вона знає це ім’я?! Чоловік не вірив своїм вухам
– Знаєш, що я зрозуміла за ці п’ятнадцять років? – Катя задумливо розмішувала цукор у чашці з кавою. – Щастя – це коли тебе зраджують вчасно. Марина підвела очі від […]