Сусіди казали, щоб їхала звідси: – Тільки як я могла поїхати звідти? – з тихим сумом каже Василина Іванівна. – А мoгuли? Чоловіка, свекрухи, яка кликала мене донькою, а її – мамою. Хто б їх доглядав? Та й удома, в Миколаєві, мене ніхто особливо не чекав. При мамі жив брат, а в нього – своя сім’я

Просто життя. Хата під лісом” Тієї теплої осені я поїхала збирати опеньки. Чесно кажучи, грибник з мене не дуже. Не вистачає терпіння заглядати під кожен пеньок, нишпорити між травою у […]

Перестала давати гроші мамі та сестрі і одразу перестала бути бажаною гостею в їхньому будинку

Цікава метаморфоза відбулася нашій сім’ї. Як тільки я перестала давати мамі та сестрі грошей, мене якось швидко викреслили зі списків бажаних гостей. Мабуть, моя цінність для сім’ї тільки в цьому […]

Марія прийшла знайомитися з майбутньою свекрухою. Лідія Олексіївна прийняла Марію з розкритими обіймами, накрила стіл, мило посміхалася. – Ой, пощастило тобі, синку, – не стрималася за столом мама Анатолія. – Яку гарну дівчину собі знайшов! – Так, я теж дуже радий, – задоволено усміхнувся Анатолій, ніжно взявши Марію за руку. Після чаювання Лідія Олексіївна попросила Марію допомогти прибрати їй зі столу і жінки, зібравши посуд, вийшли на кухню. Але Марія навіть уявити не могла, що зробить майбутня свекруха, залишившись з нею наодинці

Блакитнооку, струнку Марію майбутня свекруха Лідія Олексіївна прийняла з розкритими обіймами. Вона відразу оцінила зовнішність двадцяти дворічної дівчини та її ввічливі манери. До того ж, Марія з порога запропонувала жінці […]

Борис Григорович прийшов додому не в настрої. Побачивши дружину, яка вийшла йому назустріч, чоловік запитав: – Де наша донька? – З подругою кудись пішли… – відповіла жінка. Борис Григорович вийняв з кишені свій телефон і набрав номер дочки. – Ти де там ходиш так пізно? – запитав він у слухавку. – Тату, я зараз вже прийду додому, але… – сказала Діана. – Що це ще за «але»?! – роздратовано запитав батько. – Говори, що там в тебе таке. – Я прийду не одна, – далі пішла загадкова пауза. – А з однією людиною… – Якою ще людиною?! – Борис Григорович не розумів, що відбувається

– Миколо, що ти такий задумливий? У нас же ж випускний вечір, ми закінчили інститут! – Ось і я про це. Треба про майбутнє думати. – От і починай прямо […]

У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною

У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною. Нібито саме я змусила маму вигнати її співмешканця, чим […]

У нас з чоловіком єдиний син Єгор. Хлопчиком він різ здібним і розумним, ми вкладали в нього всі сили і душу. В Україні Єгор здобув дві вищі освіти, мав хорошу роботу. Одружився, і вже разом з родиною виїхав в Канаду, куди його запросили на роботу. Ми не бачилися кілька років! Тому коли діти потішили мене новиною, що скоро приїдуть на кілька тижнів, я кілька днів просто літала від щастя. Все уявляла, як ми зустрінемося, обіймемося. Ділитимемося новинами, розповідатимемо, як у кого справи. Ми засмутилися. що вони орендували собі окреме житло, але коли пішли до невістки на день народження – здивуванню на було меж просто

У нас з чоловіком єдиний син Єгор. Хлопчиком він різ здібним і розумним, ми вкладали в нього всі сили і душу. В Україні Єгор здобув дві вищі освіти, мав хорошу […]

Оце я так вчудила на дні народженні невістки, що тепер не знаю, як це все владнається. Порадила, на свою голову, сину подарунок для невістки! Ну звикла я так жити -все в родину, так мене навчили мої батьки і дідусі-бабусі. У мене нічого пропадає! Навіть якщо домашня тушонка здується, я її миттєво на сковорідку, потім у пиріжки. І їдять так, що за вуха не відтягнеш. Ледве прокисне компот – не виливаю. Розбавляю окропом, цукру даю трохи, ніхто й різниці не помітить! Мішок цукру та гречки, пачка макаронів, борошна і солі – завжди маю. То ще бабуся навчила. А вона світову пройшла і знає, що таке голод та поневіряння

Оце я так вчудила на дні народженні невістки, що тепер не знаю, як це все владнається. Порадила, на свою голову, сину подарунок для невістки! Та почну з початку. Так вже […]

«За своє щастя треба боpотися. А ти його відпустила. Отже, не кохала сильно, як я», – виправдовувалася Люда, коли вони повернулися з роботи. А через пів року вона вийшла заміж за Максима, за мого…

Надя вагалася: приймати пропозицію Максима, чи ні? І, хоч коханий запевняв, що скоро вони одружаться, дівчина не могла відважитися поїхати з ним у Прибалтику. Таку нагороду надало йому керівництво залізниці, […]

«Давай жити разом, Стасю. Ти – вдoва, я – вдiвець. Небо нас не осyдить. Якщо треба, я зачекаю. Знаєш, я й досі люблю тебе. Усе життя любив, але ти обрала Миколу. Ми ще можемо бути щасливими», – мовив несміливо Дмитро

Життя прожити – не поле перейти. Історія моєї випадкової знайомої ще раз це доводить. Я помітила її на залізничному вокзалі у Тернополі, коли чекала на свій потяг. Худенька жінка середніх років, […]